Василович Лев Іванович

Ле́́в Іва́нович Василович (літературні псевдоніми і криптоніми Лев Сапогівський, Недотятько Гринько; 11 квітня 1858, Скала, нині Скала-Подільська — 8 травня 1883, с. Целіїв) — український (галицький) письменник, літературознавець, педагог,^[1] писав українською і польською мовами.

Василович Лев Іванович
Псевдо	Лев Сапогівський, Недотятько Гринько
Народився	11 квітня 1858(1858-04-11) м. Скала-над-Збручем, Королівство Галичини і Володимирії, Австрійська імперія, , нині — смт Скала-Подільська,  Україна
Помер	8 травня 1883(1883-05-08) (25 років) с. Целіїв, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині — Чортківський район, Тернопільська область,  Україна
Громадянство	Австро-Угорщина
Національність	українець
Діяльність	педагог, письменник
Знання мов	українська, польська
Роботи у Вікіджерелах

Життєпис

Народився в сім'ї лісника.

Навчався в школах у Лосячі, Скалі, Бучацькій гімназії при місцевому монастирі оо. Василіян, працював учителем на Тернопільщині (1876—1879 роки в с. Сапогові, 1880 року в Скалі, 1880—1882 роки в с. Вільховець, нині всі — у Чортківському районі). Від 1882 року жив у Львові, співпрацював з редакцією газети «Зоря».^[1]

Листувався з Іваном Франком (з 1876 року^[1]), за зв'язки з ним зазнав переслідувань.

Автор оповідань, гуморесок, критичних статей, збирач фольклору. Друкувався у львівському журналі «Зоря» — перше оповідання 1880 року, згодом працював в ньому редактором. В оповіданні «Марійка», повістях «Безвинний», «Вирвана картка з моєї біографії», інших, подає реалістичні картини з життя селян галицького Подністров'я. Написав кілька романтичних оповідок — «Старий палац», «Смерть з любові».

Польською мовою його твори переклав Володимир Масляк.^[2]