Васильєва Катерина Сергіївна

Катерина Сергіївна Васильєва (* 15 серпня 1945, Москва, Російська РФСР) — радянська, російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка Дагестанської АРСР (1972). Заслужена артистка РРФСР (1981). Народна артистка РРФСР (1987)^[2]. Кавалер ордена Пошани (2010). Лауреатка ряду кінопремій і фестивалів.

Васильєва Катерина Сергіївна
Васильева Екатерина Сергеевна
Народилася	15 серпня 1945(1945-08-15) (79 років) Москва, СРСР[1]
Громадянство	СРСР →  Росія
Діяльність	акторка театру і кіно
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1967)
Роки діяльності	з 1965 року
У шлюбі з	Сергій Соловйов і Рощин Михайло Михайлович
Батьки	Васильєв Сергій Олександрович (поет)d
IMDb	ID 0890610
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Васильєва.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Васильєва Катерина.

Біографія

Зовнішні зображення
	Катерина Васильєва у фільмі «Бумбараш» (1971))

Народилася в сім'ї відомого поета Сергія Васильєва і Олімпіади Віталіївни Макаренко (нар. 1920)^[3]. Внучата племінниця педагога і письменника Антона Макаренка.

В 1962 вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії (майстерня В.В. Бєлокурова), в 1967 закінчила його і відразу була прийнята в трупу Московського драматичного театру ім. М. М. Єрмолової, в якій пропрацювала до 1970.

Знялася в своєму першому фільмі, будучи студенткою. Це була невелика роль у кіноповісті «На завтрашній вулиці» (1965).

Після закінчення інституту зіграла перші головні ролі в кіно: «Солдат і цариця», «Адам і Хева». У перших же ролях проявила здатність до гострої, гротескової інтерпретації образів. Неабияка майстерність дозволила їй з рівним успіхом грати як комедійні, так і характерні та драматичні ролі.

Знялася в кількох українських кінострічках.

В 1970 перейшла працювати в Московський театр «Современник», на сцені якого виступала до 1973, коли перейшла у МХАТ.

В 1993 вирішила залишити сцену і кінематограф, і пішла послушницею в Толгський монастир. Пізніше стало відомо, що вона служить у московському храмі Софії Премудрості Божої в Середніх садівника скарбником. Духовним наставником Катерини Сергіївни став отець Володимир Волгін.

В 1996 повернулася в кінематограф, зігравши в телесеріалах «Королева Марго» (КФ «Сузір'я»: Приз за найкращу жіночу роль другого плану в телесеріалі, 1997) і «Графиня де Монсоро» королеву Катерину Медічі, а на наступний рік з'явилася в картині Валерія Прийомихова «Хто, якщо не ми». Продовжує активно зніматися.

Після приходу до віри більш обережно ставиться до вибору ролей. Дозвіл на зйомку в новому фільмі, за власним зізнанням, завжди питає у свого духовного батька.

Особисте життя

Була одружега з режисером Сергієм Соловйовим і драматургом Михайлом Рощиним^[4].

Син: Дмитро Рощин (нар. 1973), закінчив ВДІК, нині священник (його дружина Любов — дочка В'ячеслава Кликова)^[5]. Має сім онуків^[3].

Хрещена мати актора Владислава Галкіна.

Фільмографія

• «Дзвонять, відкрийте двері» (1965)
• «На завтрашній вулиці» (1965, епізод)
• «Війна під дахами» (1967, Надя)
• «Врятуйте потопаючого» (1967, сусідка )
• «Пошук» (1967, Нора, подруга і колега Жені; Одеська кіностудія)
• «Журналіст» (1967, співробітниця відділу листів)
• «Солдат і цариця» (1968, цариця / дружина шевця)
• «Любити…» (1968, подруга Ігоря)
• «Сюжет для невеликого оповідання» (1969, Овчинникова, художниця)
• «Адам і Хева» (1969, Хева)
• «Вальс» (1969, Тамара)
• «Сімейне щастя» (1969, Наталя Степанівна, дочка Чубукова)
• «Вас викликає Таймир» (1970, чергова)
• «Повернення „Святого Луки“» (1970, Поліна Рачкова, працівниця антикварного магазину)
• «Нюркине життя» (1971, Клава, робітниця-токарка)
• «Бумбараш» (1971, Софія Миколаївна, отаманша Тульчинська)
• «Місяць серпень» (1971, Тамара)
• «Єгор Буличов та інші» (1971, Олександра, молодша, побічна дочка)
• «Ця весела планета» (1973, Зет)
• «Про тих, кого пам'ятаю і люблю» (1973, Зіна Горюнова)
• «Не болить голова у дятла» (1974, Тетяна Петрівна)
• «Солом'яний капелюшок» (1974, мадам Анаїс Бопертюї, власниця капелюшка)
• «Діаманти для диктатури пролетаріату» (1975, Анна Вікторівна)
• «Крок назустріч» (1975, Люба)
• «Повітроплавець» (1975, баронеса Клотільда ​​де Ларош)
• «Двадцять днів без війни» (1976, Рубцова, вдова Паші)
• «Життя і смерть Фердинанда Люса» (1976, Нора Люс)
• «Ви мені писали...» (1976, Міла, тележурналістка)
• «Ключ без права передачі» (1976, Клавдія Петрівна Баюшкіна, мати Юлі)
• «Звичайне диво» (1978, Емілія)
• «Будинок будується» (1978, Галина Олександрівна Пєскова, співробітниця архітектурної майстерні)
• «Екіпаж» (1979, Анна, дружина Тимченка)
• «Дружина пішла» (1979, Соня)
• «Прийміть телеграму в борг» (1979, мати Сашеньки)
• «З коханими не розлучайтесь» (1979, Нікуліна, мати з хлопчиком, що розлучається)
• «Так і буде» (1979, майор медичної служби Анна Григорівна Греч)
• «Пізні побачення» (1980, Варвара Семенівна, подруга Віри, лікарка)
• «Рятівник» (1980, Клара)
• «Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна» (1981, тітка Поллі; Одеська кіностудія)
• «Други ігрищ та забав» (1981, Свиридова)
• «Що б ти вибрав?» (1981, мама Володі)
• «Вакансія» (1981, Фелісата Герасимівна Кукушкіна)
• «Проданий сміх» (1981)
• «Чарівники» (1982, Кіра Анатоліївна Шемаханська, директорка інституту)
• «Пацани» (1983, мама Зайцева)
• «Рудий, чесний, закоханий» (1984, Лора Ларссон, мама-лисиця)
• «Осінній подарунок фей» (1984, Герцогиня)
• «Преферанс по п'ятницях» (1984, Тамара)
• «Іван Бабушкін» (1985, Катерина)
• «Мій ніжно коханий детектив» (1986, Шерлі Холмс)
• «Винятки без правил» (1986, дружина Валюшина)
• «Знаю тільки я» (1986, Ангеліна, співробітниця Шереметьєва)
• «Рік теляти» (1986, Ізольда, дружина Валеріана Сергійовича)
• «Перекид через голову» (1987, Неля Чукреєва, мама Даші, акторка театру)
• «По траві босоніж» (1987)
• «Любов до ближнього» (1988)
• «Це було минулого літа» (1988, Катя, дружина Сергія Чернова, художниця; Одеська кіностудія)
• «Штани» (1988, акторка театру)
• «Візит дами» (1989, Клара Цаханассьян)
• «Божевільна Лорі» (1991, місіс Маккензі, економка в родині Макдьюї)
• «Циніки» (1991, дружина Докучаєва)
• «Мігранти» (1991, співробітниця ОВІРа)
• «Слід дощу» (1991, Тетяна)
• «Ця жінка у вікні...» (1993)
• «Графиня де Монсоро» (1995, телесеріал; Катерина Медічі, королева-мати)
• «Приходь на мене подивитися...» (2000) — КФ «Сузір'я»: Приз за найкращу головну жіночу роль (2001) та МКФ «Лістапад» в Мінську: Приз журі кінопреси «За найкращу жіночу роль» (2001)^[6]
• «Дільниця» (2003)
• «Люба, діти і завод...» (2005)
• «Щастя за рецептом» (2006, Антоніна Сократівна, бабуся)
• «Проста історія» (2006)
• «Лера» (2007)
• «Головне — встигнути» (2007, Україна)
• «Анна Кареніна» (2009)
• «Іванов» (2010)
• «Ліки для бабусі» (2011, т/с, баба Люба)
• «Анна Герман. Таємниця білого янгола» (2012, Анна Фрізен, бабуся Анни)
• «Мами» (2012)
• «Легкий на спомин» (2014, Аліна Степанівна Горська) та ін.