Васильєв Василь Павлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Васильєв.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Василь Васильєв.

Васи́ль Па́влович Васи́льєв (20 лютого (4 березня) 1818, Нижній Новгород — 27 квітня (10 травня) 1900, Санкт-Петербурґ) — російський вчений-синолог, буддолог, санскритолог. Академік Петербурзької АН (1886; член-кореспондент — 1866). Декан Східного факультету СПбУ (1878–1893).

Васильєв Василь Павлович
Васильев Василий Павлович
Ім'я при народженні	рос. Василий Павлович Васильев
Народився	20 лютого 1818(1818-02-20) Нижній Новгород
Помер	27 квітня 1900(1900-04-27) (82 роки) Санкт-Петербурґ
Країна	Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	письменник
Alma mater	Казанський університет
Галузь	китаєзнавство, буддологія, санскритознавство
Посада	Декан Східного факультету СПбУ (1878–1893)
Вчене звання	Академік Петербургської АН (з 1886)
Науковий ступінь	Маґістер східної словесности
Аспіранти, докторанти	Позднєєв Олексій Матвійович
Членство	Петербурзька академія наук Російська академія наук
У шлюбі з	Sofya Ivanovna Simonovad
Діти	Васильєв Олександр Васильовичd[1] Maria Vasilyevad
Нагороди

Життєпис

Син дрібного чиновника, В. П. Васильєв у 6 років був відданий у повітове училище і закінчив тут курс вперше у 9 років, після чого був призначений у Нижньогородський повітовий суд на посаду копіїста; але після указу 1827 р., яким дозволялося зараховувати на державну службу молодих людей не раніше 14-річного віку, батько В. П. Васильєва знову відправив його у третій клас повітового училища, з якого 1828 року В. П. Васильєв переведений до гімназії.

1834 року В. П. Васильєв поступив до Казанського університету і слухав тут лекції у відділі східних мов історико-філологічного факультету. Закінчив курс у 1837 р. Услід за цим йому було запропоновано відправитися до Пекіну разом з російською духовною місією для вивчення санскриту, тибетської і китайської мов. Прийнявши цю пропозицію, В. П. Васильєв два роки готувався до майбутньої поїздки і, в той же час, зайнявся вивченням буддизму за монгольськими джерелами. Результатом цих занять була перша, не видана у пресі, вчена робота, названа ​​"Дух Алтан — герел'а " (про Сутру Золотого Блиску), яка містить у собі детальний розбір основ буддійської філософії. За ту працю В. П. Васильєв отримав ступінь маґістра східної словесності.