Василь Ваврик

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ваврик.

Не плутати з Ваврик Василь Романович.

Василь Ваврик (хресне ім'я Борис; 11 грудня 1911, Доброполе — 9 вересня 1996, Мондер, Канада) — український церковний діяч, священник УГКЦ, василіянин, доктор богослов'я, біблеїст, педагог, військовий капелан. Рідний брат історика Церкви і літургіста о. Михайла Ваврика ЧСВВ.

о. Василь Ваврик, ЧСВВ
Народився	1 грудня 1911(1911-12-01)  Доброполе, Бучацький повіт (Королівство Галичини та Володимирії), Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	6 вересня 1996(1996-09-06) (84 роки)  Мандер, Альберта, Канада
Поховання	Мандер
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР  Польська Республіка  Канада
Національність	українець
Діяльність	ієромонах, богослов, біблеїст, педагог, капелан
Alma mater	Папський Григоріанський університет Папський Біблійний Інститут
Науковий ступінь	доктор богослов'я
Батько	Олексій (Олександр) Ваврик
Мати	Марія Ваврик
Брати, сестри	Михайло Ваврик

Життєпис

Народився 11 грудня 1911 року в селі Доброполе Бучацького повіту (нині Чортківський район Тернопільської області) в сім'ї Олексія (Олександра) Ваврика і Марії Ваврик (інша лінія Вавриків). Початкову школу закінчив у рідному селі, середню освіту здобув у Бучацькому місійному інституті імені святого Йосафата (1921–1924). 14 вересня 1924 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Крехові, де 14 січня 1928 року склав перші обіти, а вічні — 14 січня 1933 року. Довершував два роки гімназійних студій (т. зв. гуманістику) та риторику в Крехові 1926–1927 і Лаврові (1927–1929), філософію в Добромильському монастирі (1929–1931), а богослов'я в монастирі св. Юра в Кристинополі (1931/1932, мав рік перерви, і 1933–1934). Священничі свячення отримав у Крехівському монастирі 26 серпня 1934 року з рук Перемишльського єпископа Йосафата Коциловського.

Після свячень працював на Закарпатті: в Ужгороді — викладав догматичне богослов'я, вступ до Святого Письма і церковну історію василіянським студентам богослов'я (1934–1935), і в Мукачеві — викладав латинську і німецьку мови, зоологію і ботаніку василіянським студентам гуманістики (1935–1937). У 1937–1940 роках продовжив богословські студії в Папському Григоріянському університеті в Римі^[1], де на основі тези «De exegesi S. Basilii Magni» (захист 10 липня 1940) здобув докторат з богослов'я.^[2] 3 липня 1941 року в Папському Біблійному інституті здобув ліценціят з біблійних наук.^[3] У 1942–1943 роках був капеланом і перекладачем в італійській армії на Східному фронті; побував на сході України та в Росії. Влітку 1943 року опинився в Мерано (північ Італії), де кілька місяців чекав на звільнення зі служби.^[4]

З 1946 року працював у США, зокрема професором богослов'я та Святого Письма у колегії св. Василія Великого. У 1950–1954 роках — сотрудник парафії святого Юрія у Нью-Йорку. Редактор видавництва «Слово доброго пастиря» у США в 1954–1961 роках. У 1966 році навчався в Школі Біблії в Єрусалимі. Потім працював у Канаді (Ґримзбі, Оттава, Едмонтон, Мондер).

Помер у Мондері 9 вересня 1996 року. Похований на українському католицькому цвинтарі святих апостолів Петра і Павла в Мондері.

Публікації

• «Червоні обманці без маски» (Жовква 1933)
• Laveille «Свята Тереса від Дитяти Ісуса (1873—1897)» / переклад о. Василя Ваврика ЧСВВ (Мукачево 1936)
• «Doctrina Sancti Basilii Magni de inspiracione S. Scripturae» (Рим 1943)
• «Комунізм а релігія» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1950)
• «Де Петро там Церква [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1952)
• «В Канадійськім Люрді» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1954)
• «Траґедія модерної молоді» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1955)
• «Святе Письмо — Боже Слово» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1956)
• «Святе Письмо: Книги-переклади-пояснення» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1956)
• «Єпископ Сотер Ортинський Чина Святого Василія Великого. У сорокаліття його смерти» / серія: Слово Доброго Пастиря (Філадельфія 1956)
• «Ласка Божа діюча» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1957)
• «Люрд 1858—1958» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1958)
• «Святі Тайни — джерела ласк» / серія: Слово Доброго Пастиря (Нью-Йорк 1958)
• «Зоряний хлопчик отець Василько [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]» (Мондер 1965)