Ваврик Василь Романович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ваврик.

Не плутати з Василь Ваврик.

Василь Романович Ваврик (21 березня 1889, с. Яснище, Австро-Угорщина (нині Бродівський район Львівська область) — 5 червня 1970, Львів) — письменник, літературознавець, історик, москвофіл.

Ваврик Василь Романович
Народився	21 березня 1889(1889-03-21) Яснище
Помер	5 червня 1970(1970-06-05) (81 рік) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	Австро-Угорщина  Польська Республіка  СРСР
Діяльність	літературознавець, письменник
Сфера роботи	історія
Alma mater	Карлів університет і Факультет мистецтв Карлового університету[1]
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка
Мова творів	язичіє російська
Ваврик Василь Романович у Вікісховищі

Життєпис

Скінчивши гімназію в Бродах, вступив на юридичний факультет Львівського університету.

Під час Першої світової війни був заарештований австрійською владою і потрапив до концтабору Терезін, а пізніше до Талергофу. 1918 року в Ростові-на-Дону вступив до Карпато-руського загону — підрозділу Добровольчої армії.

1926 року закінчив Празький університет. До 1939 року співпрацював у москвофільських установах і виданнях.

За радянських часів викладав російську мову у Львівському університеті, був науковим працівником Львівського історичного музею.

Писав російською мовою та язичієм. У 1920—1930 роках виступав як поет, повістяр, драматург, публіцист. Досліджував творчість галицьких письменників.

Помер 5 травня 1970 року у Львові. Похований у спільному гробівці галицьких журналістів та письменників москвофільської орієнтації, що на полі № 72 Личаківського цвинтаря.^[2]

Твори

Поезія

• Трембита (Ужгород, 1921);
• Красная горка (Львів, 1923).

Проза

• Калинин сруб (Львів, 1926);
• Карпатороссы в Корниловском походе и Добровольческой армии. (Львів, 1926).

Літературознавчі праці

• Яков Федорович Головацкий, его деятельность и значение в галицко-русской словесности" (Львів, 1925);
• Галицкая литература «Слова о полку Игореве» (Львів, 1930);
• Талергоф, Жизнь и деятельность И. Н. Далибора-Вагилевича (1934; усі видані у Львові);
• Александр Сергієвич Пушкін. В 100-літню річницю єго смерти. Виданє для народа., «Слово о полку Игореви». В 750-літню річницю появленя, Члены Ставропигиона за 350 лет (1586—1936) (1937; усі видані у Львові);
• Школа и бурса Львовского Ставропигиона (1938; Львів).

Також підготував працю «Терезин и Талергоф: К 50-летней годовщине трагедии галицко-русского народа» (1966; видана у Москві, 2001), «Краткий очерк галицко-русской письменности», «Крестьяне — поэты» (обидві — Лувен, 1973; посмертно) та багато інших^[3].