Василь Косаренко-Косаревич

Василь Косаренко-Косаревич (23 березня 1891, с. Лани Кам'янко-Струмилівський повіт — 30 вересня 1964, Нью-Йорк) — український громадський і політичний діяч, публіцист.

Василь Косаренко-Косаревич
Народився	23 березня 1891(1891-03-23) Лани, Королівство Галичини та Володимирії
Помер	30 вересня 1964(1964-09-30) (73 роки) Нью-Йорк
Громадянство	ЗУНР
Національність	українець
Діяльність	громадський і політичний діяч, адвокат, видавець, редактор
Галузь	публіцистика[1] і політика[1]
Alma mater	Львівський університет
Знання мов	українська[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Головна Рада Студентського Союзу 1912 р. 1-й ряд від ліва: Дарія Білинська-Навроцька, Василь Косаренко-Косаревич, А. Павлусевич, Осип Когут, М. Жила, Марія Твердохліб, Євген Коновалець; 2-й ряд: Степан Індишевський, нерозпізнаний, Іван Бабій, Юрій Полянський, Володимир Котецький, Олена Степанів, Роман Дашкевич, Петро Дідушок, Юліян Охримович.

Народився 23 березня 1891 року в селі Лани Кам'янко-Струмилівський повіт.

У 1918 році працював у МЗС УНР: член делегації на переговорах у місті Брест-Литовський, в. о. дипломатичного представника у Берліні, секретар місії у Стокгольмі^[2]; за часів Директорії виконував окремі доручення Міністерства шляхів сполучень і фінансів.

На еміграції мешкав у Берліні, займася підприємницькою діяльністю, здійснював філософські та історичні дослідження.

У 1943 році заарештований ґестапо за критику гітлерівської східної політики та до 1945 перебував у концтаборі.

У 1952 році емігрував до США.

Сім'я

В. Косаренко-Косаревич був одружений з Іриною Гнатюк - донькою визначного українського етнографа, літературознавця та мовознавця Володимира Гнатюка.^[3]

Автор праць

• Косаренко-Косаревич В. Москальство, українство і решта немоскальства [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (Нью-Йорк - Мюнхен, 1962).
• Косаренко-Косаревич В. «Московський сфінкс: Міт і сила в образі сходу Европи» [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.] (Ню Йорк, 1957)
• Косаренко-Косаревич В. «Пропащі скарби: [Про Музей П. Потоцького]» // «Краківські вісті», 1942, ч. 45, 47, 49, 50.