Вацлав Іванюк

Вацлав Іванюк (17 грудня 1912^[3], с. Старе Хойно — 5 січня 2001, Торонто) — польський поет, перекладач, літературний критик, есеїст.

Вацлав Іванюк
Народився	17 грудня 1912(1912-12-17)  Старе Хойно
Помер	5 січня 2001(2001-01-05) (88 років)  Торонто
Країна	Польща[1][2]
Діяльність	письменник, перекладач, поет, літературний критик
Alma mater	Вільний польський університет
Знання мов	польська[1]
Учасник	Друга світова війна
Нагороди	Премія Фундації ім. Косцєльських (1971)
Вацлав Іванюк у Вікісховищі

Життєпис

Закінчив Державну вчительську семінарію та Вільний польський університет у Варшаві. Дебютував у 1933 році в журналі «Kuźnia Młodych». До 1939 року публікував вірші у виданнях: «Kamenie», «Okolicy Poetów», «Дзеркало», «Культура». Один із засновників поетичної групи «Волинь»^[4]. Як стипендіат Національного фонду культури проходив консульську практику в Буенос-Айресі. Після початку Другої світової війни пішов добровольцем до польської армії у Франції. Воював під Нарвіком у лавах Окремої бригади підгальських стрільців. Після поразки Франції без успіху намагався потрапити до Великої Британії. Був інтернований до іспанського табору Міранда де Ебро. У 1943 році Вацлава Іванюка разом з іншими поляками перевели через Португалію та Гібралтар до Англії. Був офіцером 1-ї бронетанкової дивізії. У складі дивізії проходив службу в 1-му зенітно-артилерійському полку. Брав участь у висадці в Нормандії та пройшов бойовий шлях через Францію, Бельгію, Нідерланди до Вільгельмсгафена, Німеччина. Залишався в армії до демобілізації у 1948 році^[5]. За мужність нагороджений Хрестом Хоробрих, а також французькими й англійськими медалями. Після закінчення війни залишився в Англії та навчався в Кембриджі. У 1948 році Вацлав Іванюк переїхав до Канади. Мешкав в Едмонтоні, Оттаві та Торонто, де 1951 року разом із групою друзів заснував літературно-мистецький клуб «Smocza jama»^[6]. Підписав лист польських письменників за кордоном про солідарність із підписантами протесту проти змін до Конституції ПНР (лист 59)^[7]. Лауреат премії Асоціації польських письменників за кордоном 1978 року^[8].

Творчість

Публікував свої вірші, статті, літературні огляди та переклади англомовної поезії, зокрема в таких джерелах, як «Новини», «Континенти», «Oficynie Poetów», паризькій «Культурі». У польській пресі твори Іванюка почали друкуватися лише у 1980-х роках. Опубліковано, серед іншого: в «Akcent», «Więź», «Kresy», «Twórczość», «Tygodnik Powszechny». Вацлав Іванюк є автором понад як 20 томів поезії, прозових книг, численних критичних статей, рецензій, досліджень і перекладів американських і канадських поетів.

На поезію Іванюка раннього періоду вплинула поезія Юзефа Чеховича, також можна простежити вплив автора «Цинамонових крамниць» Бруно Шульца^[9].

Архів Вацлава Іванюка зберігається в Архіві польської еміграції університетської бібліотеки в Торуні.

Поет Януш Шубер присвятив Вацлаву Іванюку вірш під назвою «На снігу», який опубліковано у збірці поезій «Ліс у дзеркалах» 2001 року^[10].

Збірки поезій

• Pełnia czerwca (Повний червень) (1936)
• Dzień apokaliptyczny (Апокаліптичний день) (1938)
• Czas Don Kichota (Час Дон Кіхота) (1946)
• Dni białe i dni czerwone (Білі дні і червоні дні)
• Pieśń nad pieśniami (Пісня Пісень) (1953)
• Milczenia (Тиша) (1959)
• Wybór wierszy (Вибір віршів) (1965)
• Ciemny czas (Темний час) (1968)
• Lustro (Дзеркало) (1971)
• Nocne rozmowy (Нічні розмови)
• Nemezis idzie pustymi drogami (Немезида ходить порожніми дорогами) (1978)
• Dark Times (Темні часи) (1979)
• Evenings on Lake Ontario. From My Canadian Diary (Вечори на озері Онтаріо. З мого канадського щоденника) (1981)
• Kartagina i inne wiersze (Карфаген та інші вірші) (1987)
• Powrót (Повернення) (1989)
• Moje obłąkanie (Мій розлад) (1991)
• Zanim znikniemy w opactwie kolorów (Перш ніж ми зникнемо в абатстві кольорів) (1991)
• Moje strony świata (Мої сторони світу) (1994)
• W ogrodzie mego ojca (У саду мого батька) (1998)

Проза

• Podróż do Europy. Opowiadania i szkice (Подорож до Європи. Оповідання та етюди) (1982)
• Ostatni romantyk. Wspomnienie o Józefie Łobodowskim (Останній романтик. Спогади Юзефа Лободовського) (1998}