Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Велеснів
село у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ве́леснів — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Коропець, на сході району. До 2020 — адміністративний центр Велеснівської сільської ради, якій було підпорядковане село Залісся. До села належать хутори Борсукова та Яценкова, приєднано хутір Зруби. Населення — 731 особа.
Remove ads
Назва
За переказами, назва села походить від давньослов'янського бога Велеса — покровителя скотарства, торгівлі, народної поезії.
Географія
Клімат
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Археологічні дослідження
У Велеснові виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської культури та давньоруське городище (10-13 ст.). Поселень трипільської культри виявлено два. Перше розміщене на великому мисі, омитому річкою Коропець (правий берег річки), в урочищі Нагоринка. На території поселення виявлено залишки прямокутного житла та крем'яної майстерні, зібрано крем'яні вироби, уламжи кераміки, глиняні статуетки. Розвідки Ігоря Ґерети у 1968 р. та 1975 р. Матеріал зберігається у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї[1]. Друге поселення розміщене в урочищі Левада, на правому березі р. Коропець. На поверхні поселення зібрано кераміку та крем'яний інвентар. Розвідка І. П. Герети у 1971 р. Матеріал зберігається також у ТОКМ[1].
Середньовіччя
Під час правління у Королівстві Русі (Руському домені короля) князя Володислава Опольського (1372–1379) — намісника короля Угорщини Людовика І Анжуйського — шляхтич Міхал Авданець отримав село.[2]
Ще одна відома писемна згадка про Велеснів — 13 січня 1444 року як Wyelicznyew (згідно запису № 1265 у книзі актів земських та гродських Галицьких[3]). У 1454 році власником села був шляхтич Теодорик Бучацький-Язловецький, у 1468 — його сини Міхал та Ян (Монастирський), пізніше — шляхтич Гурський. У 1552 році власниками Велеснева стали Сененські, у 1630 — представник роду Потоцьких. У 1632—1634 роках як власниця села згадана Марія Амалія Могилянка.[4]
Неодноразово зазнавало нападів татар. Зокрема, у 1578 році село було вщент зруйноване та спалене.
20 століття
У 1902 році великим земельним власником у селі був Людвік Шавловський.
Під час І світової війни село було майже повністю спалене.
У 1920—1930-ті роки діяли читальня «Просвіти», українські товариства «Луг», «Рідна школа», «Сільський господар», аматорський гурток, оркестра.
У 1952 році збудували ГЕС у селі, яка, щоправда, називалась Коропецькою.[5]
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району.
21 століття
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади.[6]
Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[7].
Remove ads
Політика
Парламентські вибори, 2019
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610701, розташована у приміщенні клубу.
- Результати
- зареєстровано 412 виборців, явка 52,67%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 40,28%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 14,81%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 12,50%.[8] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Ігор Сопель (Слуга народу) — 28,57%, за Миколу Люшняка (самовисування) — 22,58%, за Аллу Стечишин (самовисування) — 11,06%[9].
Remove ads
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 672 особи, з яких 311 чоловіків та 361 жінка[10].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 684 особи[11]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[12].
Економіка
Культура
Діють бібліотека, обласний комунальний етнографічно-меморічний музей В. Гнатюка (1968).
Пам'ятки
Узагальнити
Перспектива
Є церква Перенесення мощей святого Миколая (1864; кам'яна, реставрована 1992; оновлена 1999, художник М. Довгань, прибудова 2003), римсько-католицька каплиця (1928).
- Насипана символічна могила Борцям за волю України (1938; відновлено 1993),
- споруджено пам'ятник академіку В. Гнатюку[d] (1971; скульптор Л. Біганич, архітектор В. Блюсюк),
- пам'ятник полеглим[d] у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1975; скульптор Д. Крвавич, архітектор О. Смуріков),
- встановлено дві пам'ятні таблиці В. Гнатюкові — у фоє музею (1968; скульп. Б. Романець) і на будинку школи (1991; скульп. Б. Рудий).
- братська могила[d] розстріляних в 1942-1943 рр. (15-20 чол.);
- братська могила[d] часів І світової війни;
- Стоянка та поселення Велеснів I[d] (пізній палеоліт (40—10 тис. років тому); трипільська культура (IV — кін. III тис. до н. е.));
- Стоянка та поселення Велеснів II[d] (пізній палеоліт (40—10 тис. років тому); трипільська культура (IV — кін. III тис. до н. е.));
- Поселення Велеснів III[d] (трипільська культура (IV — кін. III тис. до н. е.));
- Поселення Велеснів IV[d] (трипільська культура (IV — кін. III тис. до н. е.));
- Стоянка та курганний могильник Велеснів V[d] (пізній палеоліт (40—10 тис. років тому); підкарпатська культура шнурової кераміки (XIX—XVI ст. до. н. е.));
- Поселення Велеснів VI[d] (трипільська культура (IV — кін. III тис. до н. е.));
- Стоянка та поселення Велеснів VII[d] (пізній палеоліт (40—10 тис. років тому); трипільська культура (IV — кін. III тис. до н. е.));
Remove ads
Світлини
- Вигляд на село з пагорба
- Церква Перенесення мощей св. Миколая 1864
- Музей Володимира Гнатюка
- У музеї Володимира Гнатюка
- Музей Володимира Гнатюка
- Руїни старого костелу
- Клуб
- Став біля села
Відомі люди
Народилися
- Володимир Гнатюк (1871—1926) — вчений-етнограф, академік
- Марія Малиняк-Гримак — поетеса і співачка
- Микола Гук — фольклорист
- Василь Ільків — самодіяльний композитор і співак
- Красневич (Осиф) Михайло Іванович (14 листопада 1980 — 18 серпня 2022) — український військовик, учасник російсько-української війни[13].
- Петро Остап'юк (нар. 1954) — поет, громадський діяч, член НСПУ
- Сухецький Роман Васильович (20 серпня 1984 - 17 лютого 2023)- український військовик, учасник російсько-української війни[14][15].
- Романа Черемшинська (нар. 1944) — краєзнавець, вишивальниця, членкиня ВУСК.
Пов'язані із селом
- Остап Черемшинський (1936—2015) — заслужений працівник культури України, засновник і директор музею В. Гнатюка,
- Ігор Ґерета (1938—2002) — проводив археологічні дослідження.
- Григорій Маладика — директор Коропецької ГЕС[16]

Remove ads
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads