Величко Юрій Олексійович

Юрій Олексійович Вели́чко (6 лютого 1917, Бендери, Російська імперия — 2 березня 1986, Одеса) — український радянський актор і режисер. Чоловік актриси Лариси Гринченко^[1]. Народний артист Української РСР (1964).

Величко Юрій Олексійович
Зображення
Народився	24 січня (6 лютого) 1917  Бендери
Помер	2 березня 1986(1986-03-02) (69 років)  Одеса, Українська РСР, СРСР
Поховання	Другий християнський цвинтар
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор, режисер
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Вчителі	Юра Гнат Петрович
Партія	КПРС
Дружина	Гринченко Лариса Миколаївна
IMDb	nm6866041
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Величко.

Біографія

Народився 24 січня [6 лютого] 1917(19170206) року в місті Бендерах (тепер Молдова). Впродовж 1936—1944 років працював у Київському українському драматичному театрі. Одночасно до 1941 року навчався у драматичній студії при цьому театрі у Гната Юри. Протягом 1944–1965 років працював у Чернівецькому українському музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської. Член ВКП(б) з 1949 року.

Протягом 1966–1979 років працював в Одеському російському драматичному театрі імені Андрія Іванова. 1974 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва. З 1980 по 1985 рік очолював народний самодіяльний театр Одеського трамвайно-тролейбусного управління.

Помер в Одесі 2 березня 1986 року. Похований в Одесі на Другому Християнському кладовищі^[1].

Творчість

У театрі

Виконар ролі

• Платон («Платон Кречет» Олександра Корнійчука);
• Гнат («Безталанна» Івана Карпенка-Карого);
• Михайло («Земля» за Ольгою Кобилянською);
• Антон («Весняний потік» Зіновія Прокопенка);
• Дмитро («Леся» Маргарити Андрієвич);
• Маріо Арманді («Сеньйор Маріо пише комедію» Альдо Ніколаї);
• Устим Кармелюк («Устим Кармелюк» Володимира Суходольського);
• Чацький («Лихо з розуму» Олександра Грибоєдова);
• Жадов («Доходне місце» Олександра Островського);
• Улдіс («Вій, вітерець!» Яніса Райніса);
• Фердинанд («Мачуха» Оноре де Бальзака);
• Артур («Овід» за Етель Ліліан Войнич);
• Олексій («Оптимістична трагедія» Всеволода Вишневського);
• Фердінанд («Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера).

Поставив вистави

• «Іспанці» Михайла Лермонтова (1964);
• «Людина з зірки» Карла Віттлінгера (1965);
• «Житейське море» Івана Карпенка-Карого (1965).

У кіно

• 1939: «Щорс» — боярин на весіллі
• 1956: «Кривавий світанок» — епізод
• 1967: «Пошук» — Олексій Олексійович, працівник соцзабезу
• 1968: «Золотий годинник» — учитель
• 1968: «Випадок зі слідчої практики» — епізод
• 1969: «Повість про чекіста» — епізод
• 1975: «Хвилі Чорного моря» — відпочиваючий
• 1980: «Овід» — епізод

Відзнаки

• Народний артист УРСР з 1964 року;
• Нагороджений орденом «Знак Пошани».