Веремій Анжела Анатоліївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Веремій.

Анже́ла Анато́ліївна Веремі́й (нар. 23 травня 1965) — українська письменниця.

Веремій Анжела Анатоліївна
Народилася	23 травня 1965(1965-05-23) (60 років)
Країна	Україна
Діяльність	поетеса, прозаїк
Напрямок	Українська література, краєзнавство
Членство	НСПУ (з 2019 року)

Біографія

Народилася 23 травня 1965 р. в м. Хмільник на Вінниччині. Закінчила філологічний факультет Вінницького педагогічного інституту (1992). Все життя працює в системі освіти. Учасниця обласних літературних об'єднань «Золота троянда», «Автограф» та ім. В. Стуса.^[1]
Живе у рідному місті.

Літературна діяльність

Поетка, прозаїк. Перші публікації ще школярки були надруковані у місцевій пресі. Авторка книг «Літо надій» (2002), «Квіти для коханого» (2003), «Осіння мелодія» (2010), «Небо любові» (2012), «З любов'ю до землі, обличчям до людини» (2013), «Заради добра і краси» (2013), «На барвінковій огняній землі» (2014), «Обираючи свободу» (2014, у співавторстві), «У краї мальв і полину» (2015), «Позиція гідності» (2015), «Вулиці мого міста» (2016), «Молилися три Марії» (2016), «Таємниці подільських верб» (2017), «Світло єдиної дороги» (2018), «Чорнобильська правда гірка» (2019), «Мереживо долі» (2019), «І тиша проситься у слово» (2020), «Музика осіннього скрипаля» (2021), «Молитва під кулями» (2022), «Славень Хмільнику» (2023), «Остання висота» (2024), «Шлях у безсмертя» (2024); публікацій у періодиці, колективних збірках та альманахах.^[2]
Переможниця творчого конкурсу ім. О. Гетьмана (2014). Лауреатка краєзнавчої премії ім. В. Вовкодава (2021).^[3] Нагороджена відзнакою «За заслуги перед Вінниччиною» (2022). Почесний краєзнавець України (2023).
Член НСЖУ, НСКУ, НСПУ з 2019 р.,^[4] Наукового товариства ім. Шевченка, Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка.

	Є у віршах Анжели Веремій образ України як матері ніжної рослинності, птатства і різної звірини. Але є Україна як край, що в колі світових народів грає визначну роль, і цій ролі належить поважне майбутнє. Ці патріотичні почуття формуються у неї в кращий спосіб і дають щедрі наслідки у поетичних версіях, у струнких, розмірених рядках, барвистих епітетах, пластичних метафорах…
— Григір Мовчанюк (2002)[5]

	У всіх своїх книжках Анжела Веремій постає майстром коротких форм – малих оповідань, шкіців, етюдів. Їх така велика множина, що вони ніколи не укладаються в завершені сюжети, але неодмінно чіпляють за душу… Дуже добрий, милосердний і співчутливий талант у письменниці Анжели Веремій, а головне – співзвучний часові.
— Іван Волошенюк (2017)[5]

Джерела і література

• Письменники Вінниччини: довідник / Редактор-упорядник А. В. Стебелєв. — Житомир: ТОВ ВД «Бук-Друк», 2025. — 154 с. — ISBN 978-617-560-167-9. — С. 20.
• Національна спілка письменників України : Біобібліографічний довідник / Головн. ред. Василь Клічак. — К. : Український письменник, 2023. — 1008 с., — ISBN 978-966-579-571-1. — С. 10.
• Подільський краснослов: антологія. / Ред.-упоряд. А. В. Стебелєв. — Житомир: «Бук-Друк», 2020. — 1056 с. — ISBN 978-966-97974-4-5. — C. 952—965.
• Творчість — це її життя. Про Анжелу Веремій // Сайт Gazetahm (Новини Хмільника. Життєві обрії). — 2020. — 2 січня.