Вержиліу Феррейра

Вержи́ліу Ферре́йра, також Віржи́ліо (порт. Vergílio António Ferreira Gose; *28 січня 1916(19160128), Мелу, Говея — 1 березня 1997, Лісабон) — португальський прозаїк і поет, педагог, автор десятків романів, повістей, оповідань, есеїв. Один з найяскравіших письменників португальської літератури ХХ століття, відомий філософічністю свого доробку, який прийнято розділяти не неореалістичний, домінантний для тогочасної португальської прози, та екзестинційний^[6].

Вержиліу Феррейра
порт. Vergílio António Ferreira Gose
Народився	28 січня 1916(1916-01-28)[1][2][3]  Melod, Melo e Nabaisd, Говейя
Помер	1 березня 1996(1996-03-01)[1][2][…] (80 років)  Лісабон, Португалія
Країна	Португалія[4]
Діяльність	письменник, поет
Alma mater	Коїмбрський університет
Знання мов	португальська[1][5]
Мова творів	португальська
Членство	Бразильська академія літературиd
Нагороди	Премія Камоенса (1992) премія Феміна зарубіжному авторуd (1954) почесний доктор Університету Коїмбриd
Вержиліу Феррейра у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Феррейра.

З життєпису

Народився у родині Антоніу Аугусту Феррейри і Жозефи Феррейри, яка 1927 року емігрувала до Канади у пошуках кращого життя, що неминуче вплинуло на малого Вержиліо.

У 12-річному віці був відправлений у католицьку духовну семінарію, навчаючись у якій, провів шість років. Семінарську пору, яка була тяжким випробовуванням для майбутнього письменника, він через роки описав у автобіографічному романі «Втрачений ранок життя».

По тому Феррейра навчався на філфаці університету Коїмбри (відділення класичної філології). Там же почав писати — спершу вірші, а згодом і романи.

Все життя потім пропрацював учителем у різних місцях, зокрема в ліцеях Фаро і Евори, згодом Лісабона^[7].

Літературну діяльність почав з нарисів, але слави добувся як романіст.

У 1992 році В. Феррейра був удостоєний Премії Камоенса, найвищої в галузі літератури у своїй країні^[8].

Починаючи від 1946 року до кінця життя був одружений з Регіною Каспжиковською (Kasprzykowsky), вчителькою-полькою, яка опинилась у Португалії як військова біженка.

Ім'ям В. Феррейри названа літературна премія, запроваджена муніципалітетом Говеї^[9].

Бібліографія

Художні твори

• 1938 A curva de uma vida (надруковано посмертно)
• 1943 O Caminho Fica Longe^[10]
• 1944 Onde Tudo Foi Morrendo
• 1946 Vagão «J»
• 1947 Promessa (надруковано посмертно)
• 1949 Mudança
• 1953 A Face Sangrenta
• 1954 Manhã Submersa
• 1959 Aparição
• 1960 Cântico Final
• 1962 Estrela Polar
• 1963 Apelo da Noite
• 1965 Alegria Breve
• 1971 Nítido Nulo
• 1971 Apenas Homens
• 1974 Rápida, a Sombra
• 1976 Contos
• 1979 Signo Sinal
• 1983 Para Sempre
• 1986 Uma Esplanada Sobre o Mar
• 1987 Até ao Fim
• 1990 Em Nome da Terra
• 1993 Na Tua Face
• 1995 Do Impossível Repouso
• 1996 Cartas a Sandra

Есеї

• 1943 Sobre o Humorismo de Eça de Queirós
• 1957 Do Mundo Original
• 1958 Carta ao Futuro
• 1963 Da Fenomenologia a Sartre
• 1963 Interrogação ao Destino, Malraux
• 1965 Espaço do Invisível I
• 1969 Invocação ao Meu Corpo
• 1976 Espaço do Invisível II
• 1977 Espaço do Invisível III
• 1981 Um Escritor Apresenta-se
• 1987 Espaço do Invisível IV
• 1988 Arte Tempo
• 1998 Espaço do Invisível V (посмертно)

Щоденники

• 1980 Conta-Corrente I
• 1981 Conta-Corrente II
• 1983 Conta-Corrente III
• 1986 Conta-Corrente IV
• 1987 Conta-Corrente V
• 1992 Pensar
• 1993 Conta-Corrente-nova série I
• 1993 Conta-Corrente-nova série II
• 1994 Conta-Corrente-nova série III
• 1994 Conta-Corrente-nova série IV
• 2001 Escrever (посмертно)
• 2010 Diário Inédito (посмертно)