Вернер фон Ердманнсдорфф

Генріх Вернер Бернгард фон Ердманнсдорфф (нім. Heinrich Werner Bernhard von Erdmannsdorff; 26 липня 1891, Бауцен — 5 червня 1945, Лайбах) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Вернер фон Ердманнсдорфф
нім. Heinrich Werner Bernhard von Erdmannsdorff
Народився	26 липня 1891(1891-07-26)  Бауцен, Саксонське королівство, Німецький Райх
Помер	5 червня 1945(1945-06-05) (53 роки)  Любляна, Соціалістична Республіка Словенія, Югославія  ·вогнепальна рана
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності	з 1910
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест (Ройсс) Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія) Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія) Лицарський хрест 2-го класу ордена Заслуг (Саксонія) Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Зліва направо: Фрідріх Штефан, Вернер фон Ерманнсдорфф і Гайнц Каттнер в полоні (1945).

Представник давнього саксонського роду. Син ротмістра Саксонської армії Генріха фон Ердманнсдорффа і його дружини Гертруди, уродженої фон Шенберг. Старший брат генерал-майора Готтфріда фон Ердманнсдорффа.

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 15 грудня 1941 по 9 серпня 1943 року — командир 18-ї моторизованої (з 23 червня 1943 року — панцергренадерської дивізії). З 9 жовтня 1944 року — командир 91-го армійського корпусу. Потрапив у полон до югославських партизан і 5 червня 1945 року розстріляний без суду і слідства разом із Густавом Феном, Фрідріхом Штефаном і Гайнцем Каттнером.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го класу (10 вересня 1914)
• Почесний хрест (Ройсс) 3-го класу з мечами (16 грудня 1914)
• Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу з мечами (17 липня 1915)
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (8 січня 1916)
• Орден Заслуг (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу з мечами (26 січня 1916)
• Хрест «За військові заслуги» (Ройсс) (15 квітня 1916)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (17 серпня 1917)
• Залізний хрест 1-го класу (30 березня 1918)
• Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (6 вересня 1917)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (21 липня 1918)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (23 лютого 1935)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно.
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (22 вересня 1939)
  • 1-го класу (2 жовтня 1939)
• Німецький хрест в золоті (16 листопада 1941) — як оберст і командир 30-го моторизованого піхотного полку 18-ї піхотної дивізії.
• Лицарський хрест Залізного хреста (8 березня 1942) — як оберст і командир 30-го моторизованого піхотного полку 18-ї піхотної дивізії.
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (27 липня 1942)

Література

• Gothaisches Genealogisches Taschenbuch des Adeligen Häuser. 1901. Zweiter Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1900, S. 286.
• Walther-Peer Fellgiebel: . Dörfler Verlag, Eggolsheim 2004, ISBN 3-7909-0284-5, S. 147.

Посилання

• Нагороди.