Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Верхній Токмак

село у Чернігівській селищній громаді Бердянського району Запорізької області З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Ве́рхній Токма́к село в Україні, у Чернігівській селищній громаді Бердянського району Запорізької області. Населення становить 986 осіб (1 січня 2015)[2]. До 2020 орган місцевого самоврядування Верхньотокмацька сільська рада.

Коротка інформація село Верхній Токмак, Основні дані ...
Remove ads

Географія

Село Верхній Токмак розташоване у верхів'ї річки Токмак; нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване село Могиляни. Поруч проходить залізниця, станція Верхній Токмак I за 4 км.

У межах с. Верхній Токмак, уздовж лівого та правого берегів р. Томак утворено ландшафтний заказник «Урочище скелі» площею 40 га[3][4].

Історія

Узагальнити
Перспектива

Село засноване 1790 року як хутір селян Чернігівки. Назване за назвою річки. Пізніше в село прибули селяни з Чернігівської та Полтавської губерній. До 1854 року в користуванні орною землею практикувалося захоплення, а сінокоси ділилися за ревізькими душами. 1854 року проведено переділ всіх земельних угідь.

Поселенці були релігійними. Спочатку вони були прихожанами чернігівського храму, пізніше в селі збудували дерев'яну церкву, 1863 року збудовано нову кам'яну церкву з дзвіницею, яку було освячено в грудні того ж року в ім'я Архангела Михайла.

1864 року в 125 дворах проживало 450 чоловіків і 386 жінок.

1887 року в селі нараховувалося 223 двори та 1790 жителів.

За переписом 1897 року кількість мешканців становила 2081 особи (1033 чоловічої статі та 1048 — жіночої), з яких 2078 — православної віри[5].

З кінця XIX ст. в селі працює початкова школа, працює 5 млинів, 3 магазини, 1 бакалійна й мануфактурна лавки.

За місцем розташування село ніби ділилося на дві частини — Верхній Токмак і Вершина Токмак, які конкурували між собою. Оскільки церква була збудована у Вершині, то 1896 року збудували ще одну у Верхньому Токмаці.

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[6].

Революція й громадянська війна принесли занепад. Кадети побили деяких жителів, а одного розстріляли. Жителі села воювали менше за білих, а більше — за більшовиків і Махна.

Після утвердження радянської влади настав голод 1921—1922 років. Смерть забрала близько 300 жителів села.

Нова економічна політика принесла деякий спокій і розвиток села. Деякі господарства зміцніли.

Більшовики змінили курс на колективізацію. Кращих господарів було пограбовано й виселено. Розкуркулення супроводилося й погромами церков. Обидва храми були закриті.

1929 року було організовано сільгоспартіль «Вільний клин», потім утворили ще дві.

У 1932—1933 роках від голоду в селі померло приблизно 350 осіб. 1933 року залишилося 132 двори й цього року в село переселили по 30 сімей із Брянщини й Орловщини.

Під час сталінських репресій було репресовано 6 жителів села.

Завдяки важкій праці селян напередодні війни відбулося деяке покращення матеріальної бази колгоспів, в селі збудували семирічну школу, клуб та інші громадські споруди.

З початком війни більшість чоловіків села пішла на фронт. 132 жителі села зазнали фашистської неволі. 17 вересня 1943 року село було звільнене військами 2-ї гвардійської армії Південного фронту. Воювало 297 місцевих жителів, 126 з них загинули.

У період відбудови приблизно 50 жителів села відбудовували Дніпрогес, шахти Донбасу й заводи Запоріжжя. Селяни відновили колгоспи, які 1959 року об'єднано в один. Було збудовано нову середню школу, банно-пральний комбінат, ферми, готель, їдальню, житлові будинки. Працював дитсадок.

На початок XXI ст. в селі працює агрофірма, кілька фермерських і селянських господарств, школа, амбулаторія, будинок культури, пошта, кілька крамниць, готель.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», увійшло до складу Чернігівської селищної громади.[7]

17 липня 2020 року після ліквідації Чернігівського району село увійшло до Бердянського району[8].

Російсько-українська війна

Невдовзі після початку повномасштабної російської збройної агресії взимку 2022 року село було окуповане російськими загарбниками. Але наприкінці липня, після ударів Збройних Сил в ніч на 29 липня по місцях дислокації окупантів поблизу селищ Верхній Токмак та Чернігівка, російська армія вирішила відвести особовий склад та техніку на іншу позицію[9].

Так, близько 40 поранених окупанти перевезли в госпіталь, що в місті Пологи. Водночас з селища Чернігівка було майже в повному складі виведено підрозділи армії РФ — наразі окупанти залишили там лише декілька блок-постів та не більш як 100 військових. Всі інші разом з технікою втекли до міст Токмак та Бердянськ[9].

У ГУР МОУ зазначають, що виведення військ з цих населених пунктів окупанти хочуть «замаскувати» під планову ротацію, однак насправді вони повністю покидають населений пункт і вже мінують під'їзні дороги[9].

Remove ads

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1227 осіб, з яких 573 чоловіки та 654 жінки[10].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1081 особа[11].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]

Більше інформації Мова, Відсоток ...

Економіка

  • Верхньотокмацьке хлібоприймальне підприємство, ЗАТ.
  • ПСП «РОСТОК-АГРО».

Об'єкти соціальної сфери

  • Школа.
  • Дитячий садочок.
  • Клуб.
  • Будинок культури.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.

Пам'ятки

  • Михайлівська церква — пам'ятник архітектури середини ХІХ ст.
  • Верхньотокмацький «Стоунхенж»
  • Скеля «Чортів палець»
  • Урочище «Скелі»

Див. також

Примітки

Джерела

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads