Вечірнє навчання

Вечірнє навчання (вечірня, очно-заочна, змінна освіта) — вид навчання, при якому учень поєднує навчання з роботою^[1][2], тобто відвідує навчальний заклад позмінно, у найбільш зручний, вільний від роботи час. При цьому можливий вільний (ковзкий) графік занять, наприклад, якщо учень працює у вечірню зміну, то він відвідує навчальний заклад у ранковий час.

Марка СРСР присвячена вечірньому навчанню

Значна частина навчального матеріалу в системі вечірньої освіти розрахована на самостійну роботу^[3].

Учень може отримувати середню, середню спеціальну або вищу освіту, іноді додаткову вищу освіту.

Протилежністю вечірньої освіти є денна (очна) освіта.

Історія

Вперше вечірня освіта в Російській імперії з'явилася в XIX сторіччі у зв'язку з відкриттям недільних шкіл, недільних і вечірніх шкіл для дорослих, де учні могли отримати початкову освіту.

У 1920-ті роки в СРСР були створені різні види вечірніх шкіл — школа грамоти, школа селянської молоді, загальноосвітні та професійно-технічні курси, робітничі та селянські університети. В них без відриву від виробництва люди могли здобути як освіту, і професію, і навіть підвищити кваліфікацію. Крім того, щоб дати можливість здобути середню загальну освіту та здійснити підготовку селян і робітників до вступу до закладу вищої освіти, в системі освіти були створені робітничі факультети.^[4]

У СРСР вечірнє навчання набуло широкого розвитку в загальній та професійній освіті (початкова, середня та вища). Завдяки вечірній освіті в країні було здійснено програму з ліквідації безграмотності та малограмотності дорослого населення.^[4]

В УРСР у 1976/1977 навчальному році було 1820 вечірніх (змінних) та заочних шкіл. В них навчалося близько 1 мільйона учнів. У 80 вечірніх профтехучилищах і відділеннях при денних училищах навчалося 361 000 людей. У середніх спеціальних закладах освіти на вечірньому відділенні — 912 000 учнів; у закладах вищої — 110 000 студентів.^[5]

В умовах ринкових відносин (з 1990-х) вечірнє навчання — один із шляхів для малозабезпеченої частини молоді здобути освіту й набути спеціальності; можливість розширювати знання в різних видах діяльності (науці, культурі, мистецтві)^[1].

Зміни у законі, що стосуються роботи вечірніх шкіл, в Україні ухвалили у 2019 році. Лілія Гриневич пояснила, що вечірні школи можуть продовжити працювати як заклади загальної середньої освіти з вечірньою формою навчання, для цього вони можуть внести відповідні зміни до назв та статутів.^[6]

У 2020/2021 навчальному році в Україні функціонувало 55 вечірніх закладів освіти, де навчався 9031 учень. Також існувало 224 денні загальноосвітні заклади, в яких організовані класи з вечірньою та заочною формами навчання для 10737 учнів.^[6]

Вечірня школа

Вечірня (змінна) середня загальноосвітня школа — навчальний заклад для працюючої молоді. Під такою назвою існувала з 1971.

Учні, які навчалися у вечірніх школах, мали пільги: додаткову відпустку для здачі екзаменів, скорочений робочий день або скорочений робочий тиждень тощо.

Особи, які закінчили 8 класів вечірніх шкіл, отримували свідоцтво про восьмирічну освіту і мали право вступати до середніх спеціальних навчальних закладів або до 9-го класу середньої загальноосвітньої школи; ті, хто закінчив 11 класів, отримували атестат про середню освіту, який давав право вступати до вузів СРСР.^[7]

Самостійні заклади, який включали навчання на II і III ступенях освіти або лише на III ступені. Також іноді організовували навчання на ступені початкової освіти. Приймали людей незалежно від віку й рівня одержаної раніше освіти.^[8]

Реагуючи на рішення міськради Дніпра про закриття вечірніх шкіл батьки учнів заявили, що «міська влада з ними не порадилася, а умови навчання в денних школах для багатьох неприйнятні. Зокрема, говорили про те, що у вечірніх школах навчаються діти з інвалідністю, діти з малозабезпечених та багатодітних родин, хлопці й дівчата, які зазнали булінгу в звичайних школах, а також дорослі, які не змогли отримати шкільну освіту через життєві обставини».^[6]

Вечірня школа при виправно-трудових установах — освітній заклад для навчання осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Згідно з міжнародними правилами поводження з ув'язненими, прийнятими ООН, і законодавством України, загальноосвітнє навчання є одним з основних засобів виправлення засуджених та підготовки їх до життя на волі. В навчальному процесі реалізують освітні програми основної загальної освіти і, за потреби, середньої (повної) загальної освіти. Специфічні особливості школи визначають кримінально-виконавчі закони України й нормативні документи МВС України. Випускникам закладу, який має державну акредитацію, після підсумкової атестації видають документ державного зразка про відповідний рівень освіти.^[9]

Інші заклади

• Вечірній інститут — заклади вищої освіти для підготовки спеціалістів вищої кваліфікації без відриву від виробництва за вечірньою системою навчання. У 1990-х в Україні при багатьох закладах були вечірні факультети (відділення).^[10]

У масовій культурі

• Фільм «Весна на Зарічній вулиці» розповідає про життя молодої вчительки школи робітничої молоді (саме так називалися школи вечірнього навчання в СРСР до 1958 року).
• Фільм «Велика зміна» розповідає про життя класу, який здобуває середню освіту у вечірній школі.

Див. також

• Освіта дорослих
• Заочне навчання
• Дистанційна освіта
• Школа робітничої молоді
• Школа сільської молоді