Вировитицька жупанія

Вировитицька жупанія (хорв. Virovitička županija, угор. Verőce vármegye, лат. Comitatus Veröcenzis) — адміністративно-територіальна одиниця (жупанія) Королівства Хорватія і Славонія, що входило до угорської частини дуалістичної Австро-Угорщини. Простягалася вздовж правого (південного) берега річки Драва аж до її впадіння в Дунай. Її адміністративним центром спочатку була Вировитиця, а наприкінці XVIII століття його перенесли в Осієк (угор. Eszék).

Вировитицька жупанія Virovitička županija
XII ст. — 1920
Герб
Положення жупанії (жовтим) у межах Королівства Хорватії та Славонії (зеленим)
Тип	жупанія
Інші назви	Verőce vármegye
Площа	4 867 км2 (1910)
Історія
• Наступник	Osijek Oblastd
Входила до складу
•  Австро-Угорщина (Королівство Хорватії і Славонії)	1868—1918
•  Держава словенців, хорватів і сербів	1918—1920
•  Королівство сербів, хорватів і словенців	1920—1924
Сучасна локація	Хорватія

Історична карта Вировитицької жупанії

Історія

Територія Вировитицької жупанії належала до Хорватського королівства, яке 1102 року вступило в особисту унію з Угорським королівством, а 1526 року спільно з ним увійшло в монархію Габсбургів.

Уперше Вировитицька жупанія, чи то пак вировитицький жупан, згадується 1269 року. Середньовічна Вировитицька жупанія простиралася довкола Вировитиці, на сході — до Вашки (яку вона не включала), на заході — до Шпишич-Буковиці, на півдні — до Сухополя, а на півночі впиралася у Драву.

У 1541—1552 роках цю територію завоювала Османська імперія (саму Вировитицю — у 1547 році). Правління турків тривало до 1687 року. 1718 року, після того, як цю місцевість відвоювали в Османської імперії, жупанію було відновлено. Коли 1918 року хорватський парламент розірвав державно-правові відносини з Австрією та Угорщиною, жупанія опинилася в Державі словенців, хорватів і сербів, а 4 червня 1920 року, за Тріанонським договором, увійшла до новоутвореного Королівства СХС,^[1] де в 1924 році потрапила до складу новоствореної Осієцької області.

Населення

1900 року жупанія налічувала 243 101 жителя, які поділялися на такі мовні спільноти:^[2]

• хорватська: 114 018 (46,9 %)
• німецька: 43 577 (17,9 %)
• сербська: 41 998 (17,3 %)
• угорська: 33 298 (13,7 %)
• словацька: 4 278 (1,8 %)
• руська: 94 (0,0 %)
• румунська: 21 (0,0 %)
• інші чи невідомі: 5 817 (2,4 %)

Згідно з переписом населення 1900 р., жупанія включала такі релігійні громади:^[3]

• римокатолики: 188 139 (77,4 %)
• православні серби: 42 381 (17,4 %)
• юдеї: 5 044 (2,1 %)
• кальвіністи: 4 396 (1,8 %)
• лютерани: 2 330 (1,0 %)
• грекокатолики: 116 (0,0 %)
• унітаріани: 8 (0,0 %)
• інше чи невідомі: 147 (0,0 %)

1910 року жупанія налічувала 272 430 жителів, які поділялися на такі мовні спільноти:^[2]

• хорватська: 137 394 (50,4 %)
• німецька: 40 766 (15,0 %)
• сербська: 46 658 (17,1 %)
• угорська: 37 656 (13,8 %)
• словацька: 3 691 (1,4 %)
• руська: 439 (0,02 %)
• румунська: 64 (0,0 %)
• інші чи невідомі: 5 762 (2,1 %)

Згідно з переписом населення 1910 р., жупанія включала такі релігійні громади:^[3]

• римокатолики: 211 206 (77,5 %)
• православні серби: 47 994 (17,6 %)
• юдеї: 5 199 (2,0 %)
• кальвіністи: 5 112 (1,9 %)
• лютерани: 2 176 (0,8 %)
• грекокатолики: 677 (0,2 %)
• унітаріани: 1 (0,0 %)
• інше чи невідомі: 65 (0,0 %)

Адміністративний поділ

Жупанія на початку ХХ ст. мала такий адміністративно-територіальний поділ: 

Дистрикти
Район	Столиця
Virovitica	Вировитиця
Đakovo	Джаково
Donji Miholjac	Доній Михоляць
Našice	Нашиці
Osijek	Осієк
Slatina	Слатина
Муніципальні міста
Осієк