Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Словацька мова
західнослов'янська мова, державна мова Словаччини З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Словацька мова (словац. slovenský jazyk, slovenčina) — слов'янська мова, належить до групи західнослов'янських мов. Поширена у Словаччині, а також у Чехії (350 000 / 183 749), Угорщині (110 000 / 17 693), Румунії (18 000 / 17 199), Україні (17 000 / 6 397), Польщі (47 000 / 2 000), Сербії (60 000 / 59 021 — переважно у Воєводині), Канаді (10 000 / 50 860) та США (1 200 000/821 325). Всього кількість осіб словацького походження за кордоном 2001 оцінюється словацькими вченими у 2 016 000. Офіційна мова Словаччини.
Загальне число мовців близько 5,2 млн осіб (2013), з них в Словаччині — 4,34 млн осіб (2012).
Remove ads
Класифікація
Разом з чеською об'єднується в чехо-словацьку підгрупу західнослов'янських мов.
Абетка
У словацькій абетці використовуються латинські букви (великі та малі), деякі з діакритичними знаками.
А а, Á á, ä, В b, C c, Č č, D d, Ď ď, E e, É é, F f, G g, H h, Ch ch, I i, Í í, J j, K k, L l, Ľ ľ, ĺ, M m, N n, Ň ň, O o, Ó ó, Ô ô, P p, Q q, R r, ŕ, S s, Š š, T t, Ť t’, U u, Ú ú, V v, W w, X x, Y y, Ý ý, Z z, Ž ž.
Remove ads
Особливості
Узагальнити
Перспектива
Словацьку мову вирізняють з близьких до неї мов такі риси:
- наявність закону ритмічного скорочення голосних — у двох або більше складах, що слідують одне за одним, не можуть стояти довгі голосні (є досить багато винятків, зокрема можуть стояти дифтонги);
- вживання поруч із короткими голосними довгих голосних та дифтонгів ie, ô [uo], iu, ia, що утворюють довгий склад (žena — žien «жінка — жінок», koza — kôz [kuos] «коза — кіз», päť — piaty «п'ять — п'ятий»);
- специфічний словацький звук ä (mäso «м'ясо», pamäť «пам'ять»), що реалізується як ненапружений неогублений голосний переднього ряду низького підняття [æ], але більшість словаків вимовляє його як звичайне e;
- довгота та короткість складотворчих сонантів r та l: zrno — zŕn «зерно — зерен», slza — sĺz «сльоза — сліз»;
- наявність тільки твердого r, навіть перед голосними переднього піднесення: veriť «вірити», repa «буряк»;
- наявність двох типів l: м'якого ľ та середнього l (liť «лити», ľudia «люди», але láska «кохання», plot «пліт, паркан»);
- перевага серед приголосних твердих непарних, що не мають м'якого відповідника;
- закінчення -m у всіх дієслів теперішнього часу (nesiem, pijem, volám, prosím «несу, п'ю, кличу, прошу») — спільна ізоглоса з сербською мовою;
- закінчення -ovia (одне з можливих, поряд з -i та -ia) називного відмінку множини істот чоловічого роду (synovia, otcovia, druhovia «сини, батьки, друзі»);
- відсутність рефлексів другої палаталізації на стиках морфем (у давальному і місцевому відмінках), що пояснюється впливом граматичної аналогії (ruka — ruke, noha — nohe, macocha — macoche, при чеськ. ruka — ruce, noha — noze, macecha — maceše)[1]; зі слов'янських мов ця особливість спостерігається тільки в словацькій і російській.
Діалектологія
В сучасній словацькій мові виділяють три групи діалектів:
- західнословацькі діалекти поширені на терені Братиславського, Трнавського, Нітранського та частини Тренчинського краю
- середньословацькі діалекти охоплюють Жилінський край та Банськобистрицький край
- східнословацькі діалекти поширені на території Кошицького та Пряшівського країв
Історія
Пам'ятки власне словацької писемності сягають XV—XVI століть, але словацькі риси трапляються й раніше у пам'ятках, написаних чеською, латинською та німецькою мовою. До XVIII століття на території Словаччини за літературну мову правила чеська. Засновником літературної словацької мови на основі середньо-словацького діалекту є просвітитель, депутат Угорського парламенту Людовит Штур. Писемність на базі латинської графіки.
Remove ads
Приклад
«Заповіт» Тараса Шевченка словацькою мовою (переклав Юліус Кокавець)
|
(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)
Remove ads
Примітки
Посилання
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads