Височанський Олександр Григорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Височанський.

Височа́нський Олекса́ндр Григо́рович (нар.9 грудня 1957(19571209), с. Антонівка, Томашпільський район, Вінницька область — український поет, сатирик-гуморист. Член Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України (1999).^[1]

Височанський Олександр Григорович
Олександр Височанський
Народився	9 грудня 1957(1957-12-09) (67 років) с. Антонівка Вінницька область
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	с. Антонівка Вінницька область
Діяльність	Українська література
Відомий завдяки	поет, сатирик-гуморист
Членство	Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди	Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського (1995)

Біографія

Народився 9 грудня 1957 р. у с. Антонівка Томашпільського району Вінницької області. Після закінчення у 1977 р. сільської школи працював до 1984 р. друкарем Томашпільської районної друкарні. Опісля спеціального навчання у Києві був інженером протипожежних робіт, головою районного добровільного протипожежного товариства (1986—2000). Згодом — кореспондент районного радіо (2003—2007), потім — на творчій роботі. Обирався депутатом Томашпільської районної ради.^[2]

Літературна діяльність

Працює в жанрі ліричної поезії, сатири й гумору, пише вірші для дітей. Друкується від 1978 р. у журналах «Перець», «Вус», «Дзвін», «Барвінок», «Пізнайко», «Мурзилка», «Малятко», «Хлібороб України». Твори видавалися у близько двадцяти колективних збірках та періодиці.^[3]
Автор збірок лірики:

«Не любить затінку душа» (1993); «Солов'ї на калині» (1995); «Подих світанку» (2001); «Рятуй мене, Боже!»;

«Вінок сонетів Божої любові» (2008); «Летюча криниця» (2010); «Поцілунок троянди» (2011).

Збірки гумору і сатири:

«Йду з Томашполя й сміюся» (1991); «Триндирички» (2001);

«Опозиційний комар» (2008); «Дідів заповіт» (2011).

Книжки віршів для дітей:

«Муравлик Землю загубив» (1993); «Впіймав струмочок місяця»(1996); «Місяць коників пасе» (2000);

«Академіквус Мурло і Мурчик-Позіхай» (2003); «Книжечка нова про старі дива» (2016).

Окремі твори друкувалися російською, молдавською, польською мовами та покладені на музику.
Учасник республіканської та останньої Всесоюзної наради молодих літераторів (1989).^[4]

Премії

• Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського (1995);
• Дипломант Вінницька область обласного конкурсу сатири та гумору імені Степана Руданського (2003);
• Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського (2022) у номінації «Дитяча література» за збірку віршів «Книжечка нова про старі дива».^[5]