Височина

Височина́ або височиня́ (англ. upland) — рівнинна ділянка земної поверхні.

Провальський степ. Донецька височина.

Загальний опис

Абсолютні висоти височин — від 200 до 500 м (до 600 м^[1]), що характеризується підвищенням відносно навколишніх просторів (наприклад, Подільська височина, Середньоруська височина тощо)^[2][3]. Піднесеність переважно не має чітко виражених схилів. Височини, як і низовини, належать до рівнин, але протиставляються їм у абсолютних висотах^[4]. Термін «височина» отримав широке застосування в номенклатурі форм рельєфу пострадянських країн^[4].

Височинами можуть також називати ділянки, що лежать вище навколишніх територій^[5].

Більшість височин характеризуються значною розчленованістю річковою і яружно-балковою мережею^[1]. Височинам властиві інтенсивні денудаційні процеси, матеріали денудації виносяться на прилеглі низовини^[1].

Генезис

Утворення височин пов'язане з геологічною будовою і тектонічними рухами^[1]. Так, в Україні відроги Середньоруської височини фіксують виступи кристалічного фундаменту; Донецька височина є залишком домезозойського фундаменту Донецької складчастої споруди^[1]. Висхідні неотектонічні рухи на південно-західному схилі Східноєвропейської платформи призвели до формування Волинської і Подільської височин^[1]. Підняття окремих блоків фундаменту сформували Придніпровську і Приазовську височини^[1].

Класифікація

За морфологічними ознаками розрізняють:

• горбисті височини,
• хвилясті височини,
• плескаті височини^[1].

За генезисом виділяють:

• денудаційні (Волинська);
• пластово-денудаційні (Середньоруська);
• структурно-денудаційні (Приазовська);
• цокольні (Донецька)^[1].

В Україні

Докладніше: Височини України

В Україні височини займають 25 % площі держави. Найбільшими височинами є: Волинська, Подільська, Придніпровська і Приазовська^[5].

• 
  Придніпровська височина
• 
  Донецька височина
• 
  Приазовська височина
• 
  Волинська височина
• 
  Подільська височина

Див. також

• Кряж
• Узвишшя
• Цукрові голови