Височини України

Височи́ни Украї́ни займають близько 25 % території країни^[1]. Утворення українських височин пов'язане з геологічною будовою і тектонічними рухами земної кори. Наприклад, відноги Середньоросійської височини фіксують виступи кристалічного фундаменту; Донецька височина є залишком мезозойського фундаменту складчастої споруди тієї ж назви. Важливу роль відіграли неотектонічні рухи в межах південного та південно-західного схилу Східно-Європейської платформи, в результаті яких утворилися обернені морфоструктури Волинської височини та Подільської височини, відбулися підняння окремих блоків фундаменту в межах Придніпровської височини та Приазовської височини.

Карта рельєфу України

Опілля (частина Подільської височини), Львівська область

Донецький кряж (частина Донецької височини), Донецька область

За генезисом в Україні виділяють:

• денудаційні височини — Волинська,
• пластово-денудаційні — Середньоруська,
• структурно-денудаційні — Приазовська,
• цокольні — Донецька.

Найвищі вершини височин України

• Берда (515 м) — Хотинська височина
• Камула (471 м) — Гологори
• Високий Камінь (440 м) — Вороняки
• Крайній Камінь (431 м) — Товтри
• Драбаниха (408 м) — Кременецькі гори
• Булава (395 м) — Розточчя
• Могила Мечетна (367 м) — Донецький кряж
• Хохлиця (361 м) — Волинська височина
• Бельмак-Могила (324 м) — Приазовська височина
• (323 м) — Придніпровська височина
• (321,4 м) — Словечансько-Овруцький кряж
• (222 м) на теренах України — Середньоруська височина
• (178,4 м) — Тарханкутська височина

Див. також

• Геологія України
• Фізико-географічне районування України