Вишневський Давид Кельманович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Вишневський.

Дави́д Ке́льманович Вишне́вський (8 січня 1910, Кременчук — 15 березня 1977, Харків) — український радянський прозаїк; член Спілки радянських письменників України з 1940 року.

Вишневський Давид Кельманович
Народився	26 грудня 1909 (8 січня 1910)  Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	15 березня 1977(1977-03-15) (67 років)  Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання	Міське кладовище № 9 (Харків)d
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР
Діяльність	письменник
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Жанр	проза
Членство	Спілка радянських письменників України
Партія	ВКП(б)
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

З життєпису

Народився 8 січня 1910 року в місті Кременчуці (нині Полтавська область, Україна) в робітничій сім'ї. Єврей^[1]. Працювати почав ще підлітком: кур'єром, помічником слюсаря, слюсарем на заводах Харкова^[2]. Вчився у вечірній школі^[2]; у 1934—1936 роках — у Харківському університеті, який не закінчив^[3].

У 1933—1941 роках працював у журналі «Заклик», видавництві «Молодий більшовик», в радіокомітеті. Одночасно активно друкувався в періодиці^[2]. Член ВКП (б) з 1938 року^[4].

У 1941—1949 роках перебував у лавах Червоної/Радянській армії. Брав участь у німецько-радянській війні як кореспондент армійської та редактор дивізійної газети.

Могила Вишневського на 9-му міському кладовищі у Харкові

Помер у Харкові 15 березня 1977 року. Похований у Харкові на 20 кварталі 9-го міського кладовища (вулиця Клочківська, № 335).

Творчість

Писав українською мовою. Перше оповідання «Його прізвище» надруковане у 1930 році.

Збірки оповідань

• «Брак» (1932);
• «Мрійник» (1934);
• «Бронзовий сокіл» (1941);
• «Прості серця» (1948);

Повісті

• «Лінії сплетінь» (1933);
• «Обрії» (1933);
• «Повість про невідомих» (1956^[a]);
• «Сімдесят другий день» (1959^[b]);
• «Риси твого обличчя» (1962);
• «Я люблю вас, мамо» (1965);
• «Майже все про Володю» (1974);

Романи

• «Три ночі» (1969).

Автор нарисів, критичних статей, сценарію художнього кінофільму «Ластівка». Разом з Василем Соколом написав дві п'єси: «Дім на горі» та «Твоє добре ім'я»^[5].

Нагороди[1]

• Медаль «За відвагу» (3 грудня 1942 року; за роботу редактором дивізійної газети, що популяризувала бойові справи бійців та молодших командирів на своїх сторінках, зіграла велику роль у вихованні в бійцях стійкості, мужності та відваги, допомогла бійцям орієнтуватися при нальоті ворожої авіації та як вести боротьбу з танками ворога, допомогла командному складу у вихованні бійців та зміцненні військової дисципліни; зібрання міцного воєнкорівського колективу; збереження матеріальної частини типографії);
• Орден Червоної Зірки (8 листопада 1943 року; під час боїв за Кубань і Тамань керована ним газета викликала наступальні пориви в особового складу, вдало освітлювала питання партійно-політичної роботи, висвітлювала подвиги рядового, сержантського та офіцерського складу; питання відданості Батьківщині та партії Леніна-Сталіна стояли в центрі уваги; розміщувала матеріали про звірства німецьких окупантів, викликаючи тим самим ненависть до ворогів);
• Медаль «За оборону Кавказу» (18 вересня 1944);
• Орден Вітчизняної війни II ступеня (12 червня 1945 року; в боях на Сандомирському плацдармі та при визволенні Праги появив себе як відмінний організатор, в складних наступальних боях зумів безперебійно випускати газету).

Виноски

1. Видана російською мовою під назвою «Повесть о безвестных мастерах»^[5].
2. В основу повісті покладена хроніка роботи Володимира Леніна протягом 18 січня 1918 року^[6].