Вищетарасівка

Вищетара́сівка — село в Україні, у Мирівській сільській громаді Нікопольського району Дніпропетровської області. Населення — 3 819 мешканців.

село Вищетарасівка
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Нікопольський
Тер. громада	Мирівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA12080030040092116
Облікова картка	Вищетарасівка
Основні дані
Засноване	1740
Населення	3 819
Поштовий індекс	53563
Телефонний код	+380 5668
Географічні дані
Географічні координати	47°34′17″ пн. ш. 34°52′16″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	27 м
Водойми	Дніпро
Місцева влада
Адреса ради	Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, селище Мирове, вул. Правобережна, 49
Сільський голова	Сівак Олександр Володимирович
Карта
Вищетарасівка
Вищетарасівка
Мапа

Географія

Село Вищетарасівка розташоване на правому березі Каховського водосховища (р. Дніпро), вище по течії на відстані 5 км розташоване село Червонодніпровка, нижче за течією на відстані 7 км розташоване село Новокам'янка, на протилежному березі — село Благовіщенка (Запорізька область). Через село проходить автошлях Т 0435.

Археологія

На території села виявлено поселення епохи пізньої бронзи із залишками бронзоливарної виробництва і раньослов'янське поселення Черняхівської культури.

Історія

Козацьке селище Тарасівка було засноване 1740 р.^[1] і знаходилось у складі Кодацькій паланці Запорожжя. У Тарасівці був зимівник останнього кошового отамана Петра Калнишевського.

Станом на 1886 рік в селі, центрі Вищетарасівської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 1162 особи, налічувалось 186 дворів, існували православна церква, школа, лікарня, 3 лавки, відбувалось 3 ярмарки на рік^[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2370 осіб (1238 чоловічої статі та 1132 — жіночої), з яких 2339 — православної віри^[3].

За часи УРСР у селі знаходилася центральна садиба колгоспу ім. В. І. Леніна, за яким було закріплено 8363 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 7451 га орних земель. Головне виробничий напрям — вирощування зернових культур, м'ясо-молочне тваринництво. Розвинені також садівництво і городництво. У ньому були допоміжні підприємства — консервний завод, млин, олійниця, хлібопекарня. За високі виробничі показники колгосп чотири рази нагороджувався дипломами 1-й і 2-го ступеня та медалями Виставки досягнень народного господарства СРСР.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3984 особи, з яких 1865 чоловіків та 2119 жінок^[4].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 3792 особи^[5].

До 17 липня 2020 року, після адміністративно-територіальнох реформи, село перебувало в складі Томаківського району.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[6]

Мова	Відсоток
українська	92,56 %
російська	6,76 %
білоруська	0,50 %
болгарська	0,03 %
гагаузька	0,03 %
молдовська	0,03 %

Сьогодення

На території села — середня школа, восьмирічна школа-інтернат і початкова школа, у яких 69 вчителів навчають 679 учнів, будинок культури із залом на 500 місць, бригадний клуб на 150 місць, бібліотека з фондом 15 636 книг, лікарня та амбулаторія, дитячі ясла-сад, відділення зв'язку, ощадкаса, будинок побуту, універмаг, магазин готового одягу.

Відомі люди

• Балабуха Федір Олексійович (1926—1990) — український актор, народний артист УРСР.
• Козлов Микола Володимирович (1953—2014, псевдонім «Матвій») — загиблий боєць батальйону «Донбас», Народний Герой України.
• Тимощук Кирило Володимирович (1992—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.