Ващук Владислав Вікторович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ващук.

Владисла́в Ві́кторович Ващу́к (нар. 2 січня 1975, Київ) — колишній український футболіст, захисник. Колишній гравець збірної України, найбільше відомий виступами за «Динамо» (Київ).

Владислав Ващук
Владислав Ващук
Особисті дані
Повне ім'я	Владислав Вікторович Ващук
Народження	2 січня 1975(1975-01-02)[1][2] (50 років)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Зріст	180 см
Вага	72 кг
Прізвисько	Якір
Громадянство	Україна
Позиція	центральний захисник
Юнацькі клуби
	«Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1992—1993 ЦСК ЗСУ 5 (0) 1993—2003 «Динамо» (К) 200 (8) 2003 «Спартак» (М) 25 (1) 2004—2005 «Чорноморець» 24 (1) 2005—2008 «Динамо» (К) 54 (1) 2008—2009 «Львів» 11 (2) 2008—2010 «Чорноморець» 30 (3) 2010—2011 «Волинь» 24 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1996–2007  Україна 63 (1)
Звання, нагороди
Нагороди	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія

Вихованець ДЮСШ СКА та ДЮСШ «Динамо» (Київ). У «динамівській» школі свого часу зібрався талановитий колектив хлопців 1975 р. н., зокрема Олександр Шовковський, Сергій Федоров та Олег Венглинський. Юнаки виступали на міжнародних турнірах, а згодом на базі вихованців школи сформували «Динамо-3». У сезоні 1992/93 Ващук грав за другу, третю «динамівські» команди і київський ЦСК ЗСУ (Центральний спортивний клуб Збройних Сил України).

25 вересня 1993 року провів першу гру у головній команді «Динамо» (проти «Буковини»)^[3]. Поступово Владислав став незамінним гравцем в обороні.

Футболку збірної України вперше одягнув 9 квітня 1996 р. у товариському матчі Молдова — Україна (2:2).

У період найвищих досягнень киян у кінці 90-х років (чвертьфінал Ліги чемпіонів 1997/98 та півфінал 98/99) пару центральних оборонців Олександр Головко — Владислав Ващук вважали однією з найнадійніших у Європі. Інколи Владислав виступав на полі і на інших місцях — опорного півзахисника чи правого захисника.

Пізніше нестабільність гри Ващука та зниження її якості змушували тренерів «Динамо» дедалі частіше садити захисника на лаву запасних. Оговтавшись після травми Владислав у 2003 р. підписав контракт з московським «Спартаком» — одвічним суперником «біло-синіх». Такий вчинок викликав багато негативних відгуків з київського навколофутбольного оточення. Українець провів у Москві лише рік, а потім його гра перестала задовольняти вимоги керівництва і нового головного тренера.

Близько року Ващук шукав нову команду. Побував на перегляді у «Ганновері», «Майнці», «Феєноорді» та кількох інших клубах. Зрештою, він перейшов до одеського «Чорноморця» — оборонець вже не був таким швидким, як на початку кар'єри, але з'явився досвід та залишилося вміння передбачати і «читати» події на полі.

Влітку 2005 р. Владислав Ващук повернувся до київського «Динамо». Але стосунки з уболівальниками стали дуже напруженими — після матчів у складі «Спартака» і «Чорноморця» — традиційних недругів динамівських уболівальників, захисника у колах фанатів почали називати «іуда»^[4][5]

Ветеран покинув команду після приходу у 2008 р. нового наставника Юрія Сьоміна, який відразу почистив ряди колектив від футболістів, котрі не відповідають рівню першої команди. Під час міжсезоння влітку 2008 певний час тренувався з одеським «Чорноморцем», а згодом прийняв пропозицію дебютанта української Прем'єр-ліги ФК «Львів».

Досвідчений гравець став одним із лідерів команди і в деяких іграх навіть носив капітанську пов'язку «Львова», але взимку 2008/09 внаслідок фінансово-економічної кризи фінансові можливості ФК «Львів» зменшилися^[6] і нові умови не задовольнили футболіста. Він виявив бажання покинути команду і підтримував форму спочатку разом із командою «Львова», а згодом самостійно на базі «Динамо» у Конча-Заспі^[7]. На початку березня Ващук з'явився в одеському «Чорноморці» і головний тренер «моряків» висловив надію дозаявити захисника за «Чорноморець» у чемпіонаті України^[8].

За підсумками сезону 2009—2010 «Чорноморець» покинув українську еліту. Оскільки Владислав не захотів грати у першій лізі, нового контракту він не підписав, ставши вільним агентом. Певний час тренувався з київським «Арсеналом», але не підійшов клубу^[9]. 13 липня 2010 підписав контракт із луцькою «Волинню»^[10][11].

За досягнення високих спортивних результатів на чемпіонаті світу 2006 в Німеччині нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Улітку 2012 року був призначений радником президента запорізького «Металлурга».

У лютому 2013 призначений спортивним директором київського «Арсенала»^[12].

17 грудня 2015 року Владислав відкрив футбольну школу у Броварах^[13].

19 травня 2023 року вступив до Гвардії наступу^[14]

Статистика виступів

Клубна

Клуб	Сезон	Чемпіонат		Кубок		Єврокубки		Всього
		Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
Динамо	1993-94	24	0	4	1	-	-	28	1
	1994-95	31	3	6	0	7	0	44	3
	1995-96	10	0	-	-	-	-	10	0
	1996-97	21	2	1	0	2	0	24	2
	1997-98	23	1	4	0	9	1	36	2
	1998-99	25	1	7	0	13	1	45	2
	1999-00	20	1	2	0	12	1	34	2
	2000-01	21	0	-	-	8	0	29	0
	2001-02	20	0	5	0	8	0	33	0
	2002-03	5	0	-	-	-	-	5	0
Спартак	2003	25	1	2	0	2	0	29	1
Чорноморець	2004-05	18	1	0	-	-	-	18	1
	2005-06	6	0	-	-	-	-	6	0
Динамо	2005-06	24	1	3	0	-	-	27	1
	2006-07	13	0	6	1	-	-	19	1
	2007-08	17	0	3	0	3	1	23	1
Львів	2008-09	11	1	1	0	-	-	12	1
Чорноморець	2008-09	8	1	-	-	-	-	8	1
	2009-10	22	2	-	-	-	-	22	2
Волинь	2010-12	26	2	2	0	-	-	26	1
Всього за Динамо		254	9	41	2	62	4	357	15
Всього за кар'єру		368	16	46	2	64	4	478	22

Титули та досягнення

• Чемпіон України: 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001 та 2007
• Кубок України: 1996, 1998, 1999, 2000, 2006 і 2007
• Суперкубок України: 2006, 2007
• Кубок Росії: 2003
• Півфіналіст Ліги чемпіонів УЄФА: 1999
• Чвертьфіналіст чемпіонату світу: 2006
• Орден «За мужність» III ступеня.

Цікаві факти

• Народився того самого дня, що й Олександр Шовковський — 2 січня 1975 року.