Владислав Двораковський

Владислав Двораковський (пол. Władysław Dworakowski; 10 вересня 1908(1908вересня10), Обляси — 17 листопада 1976(1976листопада17), Варшава) — польський комуністичний політик і державний діяч, у середині 1950-х років — член Політбюро ЦК ПОРП, віцепрем'єр ПНР, голова Комітету громадської безпеки. Дотримувався ортодоксально-сталінських позицій, відкидав реформи Владислава Гомулки. Був знятий з партійно-державних постів, перебував у підпільній КПП Казімєжа Міяля.

Владислав Двораковський пол. Władysław Dworakowski
Народження:	10 вересня 1908(1908-09-10)[1]  Люблінська губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія або Обляси, Ґміна Яновець, Пулавський повіт, Люблінське воєводство, Польща
Смерть:	17 листопада 1976(1976-11-17)[1] (68 років)  Варшава, Польська Народна Республіка
Поховання:	Військові Повонзки
Країна:	Польща
Партія:	Польська об'єднана робітнича партія, Польська робітнича партіяd, Комуністична партія Польщі і Communist Party of Polandd
Нагороди:

Комуністичний активіст

Народився у селянській сім'ї з Люблінської губернії Королівства Польського. Закінчив професійне училище, працював слюсарем. Ідейно та політично дотримувався комуністичних поглядів. З 1931 року був членом Комуністичного союзу польської молоді. У 1934—1938 — член Компартії Польщі^[2].

У 1941—1942 роках Владислав Двораковський перебував у Товаристві друзів СРСР. З 1943 року — член комуністичної ПРП. Як боєць Армії Людова брав участь у Варшавському повстанні^[3].

Партійно-державний функціонер

У Політбюро й уряді

З 1945 року Владислав Двораковський — функціонер урядущої комуністичної ПРП, з 1948 року — ПОРП. Був секретарем ЦК та партійних комітетів у Гданську, Варшаві, Лодзі^[2][4]. З листопада 1952 до березня 1954 року Двораковський — віцепрем'єр ПНР в уряді Болеслава Берута. У 1954—1956 роках — член Політбюро ЦК ПОРП. Був членом КРН, потім до 1957 року — депутат сейму. Виступав активним провідником сталінського курсу — тотального партійно-ідеологічного контролю, одержавлення, колективізації, репресій.

У грудні 1954 року Держрада ПНР ухвалила рішення про розформування Міністерства громадської безпеки (МГБ) — головного інструменту політичних репресій перших років правління ППР-ПОРП. Функції МГБ були розділені між МВС і новоствореним Комітетом громадської безпеки (КГБ). Спецслужби та політичний розшук перейшли у відання КГБ. Головою КГБ був призначений Владислав Двораковський (призначення керівником держбезпеки партійного функціонера означало «відновлення соцзаконності під партійним контролем» за радянським зразком)^[5].

Масштаб політичних переслідувань скоротився. Було звільнено деяких політв'язнів. Саме Владислав Двораковський як голова КГБ відвідав у тюремному шпиталі Владислава Гомулку та повідомив про його звільнення^[6].

У сталінській опозиції

XX з'їзд КПРС, Познанські події, смерть Болеслава Берута різко загострили політичну ситуацію у Польщі 1956 року. Стало очевидним швидке настання політичних змін. Керівництво й актив ПОРП розкололися на протилежні фракції. Пулав'яни (нещодавно ортодоксальні сталіністи) стали виступати за лібералізацію режиму. Натолінці стояли на жорстко ортодоксальних позиціях, наполягали на продовженні колишнього сталінсько-берутовського курсу та відрізнялися вираженим антисемітським ухилом. Владислав Двораковський, поряд з Францишеком Юзвяком, Александром Завадським, Владиславом Кручеком, Казімежем Міялем, належав до лідерів «натолинців»^[7].

21 жовтня 1956 року першим секретарем ЦК ПОРП став Владислав Гомулка, який виступав тоді під гаслами демократизації та десталінізації. «Натолінці» зазнали повної поразки, їхні представники, зокрема Владислав Двораковський, були виведені з партійного керівництва. Двораковський не прийняв новий політичний курс і незабаром відійшов від політики. У 1959 році він повернувся до професії слюсаря^[8][9].

З Політбюро до підпілля

У 1965 році Владислав Двораковський, як переконаний сталініст, брав участь у створенні нелегальної Компартії Польщі на чолі з Казімежем Міялем^[10]. Колишній член Політбюро та начальник держбезпеки став членом підпільної організації. Проте великої активності Двораковський не проявляв.

Помер Владислав Двораковський у віці 68 років. Похований на цвинтарі Військові Повонзки^[11].