Владислав Йосафат Сапіга

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сапіга.

Владислав Йосафат Сапіга (Сопіга, Сапега; 5 листопада 1652, Косово, нині Білорусь — 13 березня 1733, Вишниці) — державний діяч Речі Посполитої.

Владислав Йосафат Сапіга
пол. Władysław Jozafat Sapieha
Народився	5 листопада 1652(1652-11-05)[1][2][…]  Косово, Слонимський повітd, Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське
Помер	13 березня 1733(1733-03-13)[1][2][3] (80 років)  Вишниці, Гміна Вишниці, Більський повіт, Польща
Поховання	Вишниці[3]
Країна	Велике князівство Литовське Річ Посполита
Діяльність	політик
Alma mater	Люблінський єзуїтський колегіумd, Браунсберзька єзуїтська колегія, Карлів університет і Віденський університет
Посада	Мінський воєвода[4][5], воєвода Берестейський[2], посол Сейму Речі Посполитої[d], Чашник великий Литовський[6], крайчий[7][5], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], Староста Сокальськийd і червоногородський старостаd
Військове звання	ротмістр
Рід	Сапіги
Батько	Криштоф Францішек Сапіга[3]
Мати	Олена Соломерецькаd[3]
У шлюбі з	Кристина з Санґушківd[2][3], Q123004375?[3] і Q123004427?[3]
Діти	Кароль Юзеф Сапєга[8], Ignacy Sapiehad[9], Q122453927?[8], Kazimierz Sapiehad[8], Q123004665?[8], Q123004797?[9], Michał Sapiehad[9], Q123004801?[9], Q123004851?[9] і Q123004854?[9]

Біографія

Портрет батька

Владислав Йосафат Сапіга — син литовського крайчого Кшиштофа Францішека (Христофора Франтишка) Сопіги (1625—1665) та його дружини — Олени (Гелени) з князів Соломерецьких. Батько Кароля Юзефа. Вчився в єзуїтських колегіумах у Любліні і Брунсберґу (Браневі), університетах Праги і Відня. Подорожував по Німеччині, Франції та Іспанії.

Служба

Учасник польсько-турецької війни 1672 — 1676 років, битви під Хотином 1673 року, української компанії Михайла Казимира Паца 1674 року.

Правдоподібно, після брата Андрія Франтішка отримав посаду червоногородського старости перед 3 грудня 1680 року. Недовго був сокальським старостою, а чашником литовським з лютого 1681 до 1684. Під час Віденської відсічі в 1683 році перебував у війську в Угорщині і Словаччині. Крайчий литовський з 20 травня 1684 до 1699. В 1684 році посідав уряд плоцького старости. В 1689 посол Сейму. Депутат Литовського Трибуналу. В 1691 віце-маршалок Коронного Трибуналу.

На виборах короля 1697 підтримав кандидатуру князя Франциска Людвіка Бурбона-Конті. Воєвода мінський з 14 січня 1699 до 1709. Під час Північної війни був прихильником короля Августа II Фрідріха. В 1702 році війська Карла ХІІ руйнують резиденцію Владислава Йосафата — Вишничі. 11 липня 1705 підписав під Берестям Сандомирську конфедерацію. Під тиском родини в липні 1707 року визнав королем Станіслава Лещинського. В 1708 році «вистарався» бути депутатом Коронного трибуналу від Брацлавського воєводства, бо хотів «допильнувати» процесу з донькою Йоанною.

Воєвода берестейський з 1709 по 1733. З 1709-го — ротмістр пятигорської хоругви. на початку вересня 1709 — речник Яна казимира Сапеги. В 1713 маршалок Литовського Трибуналу. Одночасно депутат Коронного Трибуналу. В 1720 посол Сейму. В 1729 році зорганізував в ВКЛ конфедерацію в підтримку Станіслава Лещинського. Весною 1730 намагався отримати посаду троцького воєводи.

Релігійні погляди

Фундував у Жещинці унійну церкву.

Господарська діяльність, власність

На прохання Владислава Йосафата король Август II Фрідріх в 1715 році дозволив проводити у Вишницях крім двох вже існуючих ярмарок ще дві нових.

Успадкував частину обтяжених боргами маєтків батька, стрия Олександра — віленського біскупа, тому 1685 року продав Білиничі (Вітебське воєводство) за 300 000 польських злотих Катерині Радзивілл.

Сім'я

Перша дружина — донька Петра Даниловича Урсула (пол. Urszula Daniłowicz), удова дідича Бучача, Золотого Потоку, брацлавського воєводи Яна Потоцького;^[10] шлюб 1683 року. Розлучилися 1693 року, акт розлучення дав луцький архидиякон Казимир Годлевський; дитина — Йоанна (23.6.1678—1726?), з 1700 року — дружина берестейського каштеляна Кшиштофа Дуніна-Раєцького.
Друга дружина — лютеранка Людвіка Марія фон Ґольц-Красіньська († початок березня 1696), вдова з 1683 року мазовецького воєводи Войцєха Красіньського. Вона викупляла заставлені маєтки В. Й. Сапіги, в 1692 році взяла в нього у заставу Вишничі з Ровянами, може, відступила Плоцьке та Плонське староства.
Третя дружина — Христина Сангушківна, донька Героніма шлюб 19 лютого 1697 року, Біла на Підляшші. Діти:

• Ян, Михайло, Францішек, Йосафат, Анна, Констанція померли малими
• Кароль Юзеф
• Казимир (†14.10.1736)
• Ігнацій — воєвода мстиславльський.

Див. також

• Сапіги.