Криштоф Франциск Сапіга

Криштоф Франциск Сапіга гербу Лис (2 лютого 1623 — 5 вересня 1665) — крайчий великолитовський, стольник литовський, підстолій литовський, староста ошмянський^[14], полковник королівський.

Криштоф Франциск Сапіга
пол. Krzysztof Franciszek Sapieha
Народився	2 лютого 1623(1623-02-02)[1][2][3]
Помер	5 вересня 1665(1665-09-05)[1][2][…] (42 роки)
Поховання	Вишниці
Країна	Річ Посполита
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Колегіум Новодворського, Ягеллонський університет і Болонський університет
Посада	Чашник великий Литовський[4], староста ошмянськийd[5], посол Сейму Речі Посполитої[d], Підстолій великий Литовський[6], крайчий[7], стольник великий литовський[8], Q117151385?[3] і староста трабськийd[9]
Рід	Сапіги
Батько	Фридерик Сапігаd[2]
Мати	Єва Скашевськаd[2]
У шлюбі з	Олена Соломерецькаd[10][2][11]
Діти	Владислав Йосафат Сапіга[12], Станіслав Казимир Сапігаd[12], Анджей Францішек Сапігаd[13], Q122974553?[12], Q122974555?[13] і Q122974558?[13]
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сапіга.

Життєпис

Представник коденської лінії почесного литовського магнатського роду Сапіг герба «Лис». Молодший (четвертий) син підкоморія володимирського Фредерика Сапіги (пом. 1626) та Єви Скажевської (пом. до 1642), брат Яна-Фридерика, Томаша-Казимира та Олександра-Казимира, батько Владислава-Йосафата.

Навчався в Новодворській колегії в Кракові. 1638 року розпочав навчання в Краківській академії, після чого продовжив навчання в Болоньї (1641).

Після повернення до Польщі став придворним Владислава IV, а після його смерті — Яна Казимира. Брав участь у битві під Жовтими Водами, де, можливо, потрапив у полон. Брав участь у посольстві Адама Киселя до Хмельницького. Брав участь у битві під Пилявцями. 1649 року він зупинявся зі своїм козацьким загоном під Зборовом. 1651 року брав участь у битві під Берестечком і Білою Церквою. 1652 року не встиг на поле бою під Батогом, що врятувало його корогву. 1653 року за наказом Чарнецького брав участь у боях з військами Івана Богуна. У січні 1654 року в прикордонних боях потрапив у турецький полон, з якого викупився у жовтні 1654 року.

Восени 1655 р. він воював з московською армією, беручи участь, серед іншого під час оборони Брестя та невдалої битви під Верховицями. Важко сказати, чи правдиві записи про прийняття Криштофом Францішеком шведської протекції в жовтні 1655 р. та його участь у дебатах Тишовецької конфедерації в грудні 1655 р. У лютому 1656 року він був посланий гетьманом Сапєгою для наступу на Тикоцин. Завдяки панівним силам Богуслава Радзивілла, який ішов на допомогу, він відступив, втративши ар'єргард. Брав участь у розгромі війська Богуслава Радзивілла в битві під Яновом. Разом із військом гетьмана Сапєги блокував військо Кароля Густава в розрізі Вісли та Сяну, захопив Люблін (9–12 квітня) та Варшаву (28–30 липня). Під час кампанії 1657 року проти Єжи Ракоці він кілька місяців командував усією литовською армією.

У березні 1658 р. за заслуги отримав у трирічну оренду підстольство литовське, а також Більське староство та лісництво. На сеймі 1658 р. захищав інтереси литовського війська, серед якого мав велику підтримку. Восени 1658 року брав участь у поході на Москву. 4 січня 1659р. отримав повне стольництво литовське.

Депутат Берестейського сеймику до Надзвичайного сейму 1658 р. та Надзвичайного сейму 1662 р. Депутат Луцького сеймику на Надзвичайному сеймі 1658 р. та Надзвичайному сеймі 1662 р. Посол ошмянський на звичайному сеймику 1664/1665 рр., слонімський — на надзвичайному сеймику 1665^[15].

1660 року він знову воює з московитами, беручи участь у переможній битві під Полонкою. Надісланий гетьманом Сапєгою після втечі Івана Хованського, армію якого йому вдалося розбити 31 жовтня. У грудні 1660 р. був посланий до короля з метою виплати заборгованої плати та передачі війську маєтків покійного Януша Радзивілла. Він перебував у короля в січні 1661 року, але йому не вдалося досягти своєї мети.

22 липня 1661 року отримав посаду маршалка великого литовського. На сеймі 1662 року був призначений комісаром від депутатського кола для оплати війську Великого князівства Литовського^[16].

Брав участь у війні з Московією 1661 р., зокрема під час облоги Ковна в грудні 1661 р.

1662 року був членом сейму, брав участь у роботі скарбової комісії у Вільні. 1663 року він намагався отримати польну булаву, але стосунки між Яном Казимиром і Павлом Сапігою ставали все більш напруженими, що призвело до відсутності королівської підтримки для надання обох литовських булав родині Сапіг. Він був членом парламенту 1664 і 1665 років.

Похований у Вишницях.

Родовід