Власенко Володимир Максимович

Володимир Максимович Власенко (1934, с. В'язівок, Городищенський район, Черкаська область — квітень 2025) — український науковець, ректор Білоцерківського національного аграрного університету у 1977—2005 роках^[1].

Володимир Максимович Власенко
Народився	2 вересня 1934(1934-09-02)  с. В'язівок, Городищенський район, Черкаська область
Помер	квітень 2025 (90 років)
Alma mater	Білоцерківський національний аграрний університет
Галузь	ветеринарія
Заклад	Білоцерківський національний аграрний університет
Посада	ректор Білоцерківського національного аграрного університету (1977—2005)[1], академік Національної академії аграрних наук України
Вчене звання	академік, професор
Науковий ступінь	доктор ветеринарних наук
Науковий керівник	Бурденюк Антон Федорович
Відомі учні	професор Ільніцький Микола Григорович доктор ветеринарних наук Козій Василь Іванович професор Рубленко Михайло Васильович
Відомий завдяки:	лазерна ветеринарна медицина
Батько	Власенко Максим Федорович
Мати	Власенко (Щигельська) Федорія Устимівна
У шлюбі з	Желязо Світлана Ромуальдівна (1961)
Діти	Олег, Віктор, Тетяна
Нагороди	Почесна відзнака Президента України Почесна грамота Кабінету Міністрів України Орден «За заслуги» ІІ ступеня

Родовід

Прадід Василь був доволі заможною людиною: мав землю, млин, олійню, ліс. Одружився з Варвавою — дівчиною з роду козацького старшини Гладкого. У шлюбі народилось 8 дітей, кожній з яких прадід збудував власну хату (список уточнюється):

• Пилип,
• Федір старший (дід Володимира),
• Федір молодший.

Дід Федір одружився з Агрипиною Браганець. Предки Агрипини належали до козацькою верхівки та навіть отримали титул дворян. У подружжя народилось 5 дітей:

• Самійло,
• Микола,
• Меланія,
• Тетяна,
• Максим.

Батько Максим Максим Федорович одружився зі Щигельською Федорією Устимівною. За свідченнями генеалога Євгена Чернецького, Федорія походила з дворянського польського роду. У подружжя народились 2 дітей:

• Анатолій,
• Володимир.

Життєпис

Володимир Власенко народився 1934 року в селі В'язівок на Черкащині.

У 1944 році знайшов міну і почав розбирати. Від вибуху хлопцю відірвало два пальці на лівій кісті. У дитинстві мріяв стати авіаконструктором, аби будувати літаки, які дозволять отримати перемогу в Другій світовій. Та війна скінчилась, а отримати престижну спеціальність було дуже складно.

Після закінчення В'язівської школи—семирічки Володимир вирішив разом з товаришем вступити до Смілянського технікуму харчової промисловості. На жаль, з незрозумілих причин, отримав «двійку» під час вступного іспиту. Не бажав повертатись додому, вступив до Черкаського ветеринарного технікуму, після закінчення якого працював у Мліївській центральній ветеринарній станції Городищенського району.

Потім вступив до Білоцерківського сільськогосподарського інституту. Після закінчення вишу працював завідувачем Орловецької ветеринарної дільниці Городищенського району. У 1967 році захистив кандидатську дисертацію. У 1968 році отримав посаду заступника декана факультету ветеринарної медицини Білоцерківського сільськогосподарського інституту. У 1973 році став проректором з навчальної роботи, а в 1977 році став ректором.

Лазерна ветеринарна медицина

Піонером використання лазеру у ветеринарній медицині СРСР був Михайло Плахотін. В Україні вирішили також зайнятися даною проблематикою. Перші досліди Володимир Власенко провів з колегою, завідувачем кафедри ветеринарної медицини Іваном Семеновичем Паньком.

Науковий внесок

• Робота «Патологія зубів у поросят».
• Робота «Розвиток молочних ікол у поросят» (1964).
• «Пункція черевної аорти в коня».
• «До питання вдосконалення форм і методів організації самостійної роботи студентів у навчальному процесі» (1979).
• Брошура «Методичні рекомендації розвитку суспільно—політичної активності студентів» (1986, редактор, співавтор) Автори: В. Г. Герасименко, Б. Й. Кашкін, Г. Д. Дроздова, Г. І. Логінова, Ф. П. Тєрєхов, Р. А. Фещенко та інші.

Нагороди, звання, пам'ять

• Медаль «За порятунок потопаючих» за спасіння літнього рибалки.
• Почесна відзнака Президента України (06.09.1995)^[2].
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (18.08.2004)^[3].
• Орден «За заслуги» II ступеня (02.09.2004)^[4].
• Почесний громадянин міста Біла Церква^[1].

Сім'я

Дружина: Желязо Світлана Ромуальдівна (з 1961 року). Діти:

• Олег — доцент, декан медичного факультету № 2 Вінницького національного медичного університету імені Миколи Пирогова^[5], входить до складу Вченої ради університету^[6].
• Віктор — колишній начальник ветеринарної служби міста Біла Церква.
• Тетяна — економістка, працює в одному з банків м. Києва.