Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Вльорська затока
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Вльо́рська зато́ка (алб. Gjiri i Vlorës) — велика затока Адріатичного моря в Південній Європі. Затока відкрита до моря на північному заході, значною мірою оточена лагуною Нарта на півночі, Керавнійськими горами на сході й південному сході та півостровом Карабурун на південному заході. На березі затоки розташоване албанське місто Вльора.
Remove ads
Охорона природи
Затока забезпечує чудове середовище існування для великої кількості видів птахів і рослин і має статус важливої орнітологічної території.[1][2]
Півострів Карабурун, що відділяє затоку від Адріатичного та Іонічного морів, є заповідною територією морського парку Карабурун-Сазан.[3]
Вивчення Вльорської затоки було одним із головних проєктів факультету навігації Університету Вльори за останні кілька років.[4]
Температура води у Вльорській затоці коливається від 15 °C в лютому до 25 °C у серпні (в окремі роки — до 28 °C)[5]
Remove ads
Історія
В античні часи затока Вльора була південною межею Іллірійського узбережжя. Керавнійські гори на півдні утворювали природний кордон, що відокремлює Іллірію від Епіру. [6] [7] [8] Прибережну зону затоки заселили давньогрецькі колоністи, які заснували поселення Орікум, Троніон та Аулон. [9] [10] [11] Сліди іллірійських поселень виявлено біля підніжжя гірського пасма острова Карабурун та на рівнині Дукат на півдні затоки [6][12]
У римські часи регіон ставав ареною деяких битв Цезаря. Існує припущення, що в ході громадянської війни проти Помпея Юлій Цезар перетнув Атлантику, вирушивши з Бриндізі і висадившись у Вльорській затоці, звідки попрямував на північ, де його війська зазнали поразки у битві при Діррахіумі (нині — Дуррес) 10 липня 48 р. до н. е. [13] Птолемей згадує Аулон (Вльору) на території Тауланта. [14]
Remove ads
Військова база
На Південно-західному краю затоки лежить гавань, у якій розташовано військово-морську базу Пашаліман (алб. Pashalimani).
У часи холодної війни з 1957 року СРСР розбудував у гавані власну військову базу. Проте з погіршенням радянсько-албанських відносин у 1961 році радянські війська було випроваджено із затоки, при цьому 4 з 12 радянських підводних човнів албанці залишили собі.[15].
У ході заворушень 1997 року базу зруйнували, відновили у 2000-х у співпраці з Туреччиною. У 2022 році керівництво Албанії наголошувало на важливості бази для сил НАТО на тлі російської агресії проти України[16].
|
Список літератури
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads