Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Адріатичне море

море З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Адріатичне море
Remove ads

Адріати́чне мо́ре або Ядра́нське мо́ре (італ. mare Adriatico, грец. Αδριατική Θάλασσα, словен. Jadransko morje, хорв. і босн. Jadransko more, серб. і мак. Јадранско Море, алб. Deti Adriatik, лат. mare Hadriaticum) — напівзамкнуте море, висунута найдалі на північ частина Середземного моря, між Апеннінським і Балканським півостровами[1][2][3]. Площа моря складає 124 963 км²[1].

Коротка інформація Прибережні країни, Довжина ...
Remove ads

Назва

Назва моря походить від античного порту Адрія[4], розташованого на узбережжі в дельті річок По і Адідже. Спочатку античні греки називали Адрією (грец. Adrias Kolpos) тільки північну частину моря, але пізніше ця назва перейшла на все море. У давніх римлян море називалось лат. Mare Seperum чи лат. Mare Hadriaticum.

Межі

На півдні межею Адріатичного моря є протока Отранто, яка з'єднує його з Іонійським морем. Міжнародна гідрографічна організація встановила таку межу Адріатичного моря[5] на півдні: лінія прямує від гирла річки Бутринті (англ. Butrinto River або англ. Vivari Channel) (Албанія, 39°44'N) до мису Караголь (Корфу, 39°45'N), далі уздовж північного узбережжя острова Корфу до мису Кефалі (39°45'N) і звідти до мису Санта-Марія-ді-Леука (Італія).[6]

Remove ads

Фізико-географічне положення

Узагальнити
Перспектива

Омиває береги Італії, Хорватії, Чорногорії, Албанії, Словенії та Боснії і Герцеговини. На півдні протокою Отранто з'єднується з Іонічним морем[1][7]. Ширина від 93 до 222 км, довжина — 820 км.

Узбережжя

Узбережжя моря можна чітко розділити на 3 ділянки:

  • Північно-західне узбережжя низьке, з численними лагунами (Венеційська, Валлі-ді-Комаккьо) і довгими піщаними пляжами. Тут море швидко заповнюється алювіальними наносами альпійських річок (Ізонцо, Тальяменто, П'яве, По, Еч (Адідже)), в результаті чого морські порти античних часів (Л'Аквіла, Адрія) нині опинилися далеко від моря[8].
  • Південно-західне — низьке і вирівняне, порізане слабко.
  • Східне — інгресійне (далматинський тип), переважно гористе. Являє собою ряд затоплених морем паралельних до берега долин, що зумовлює значну кількість великих (здебільшого витягнутих) і малих островів Далматинські острови[7]. Багато заток і зручних гаваней.
Більше інформації Держава, Материкове ...

Море біля берегів глибоке, що сприяє судноплавству.

Найбільші затоки: Венеційська, Трієстська, Манфредонія, Дринська[9].

Півострови: на півночі Істрія, на півдні Горгано, Пелещац.

Більшість островів знаходиться на далматинському узбережжі: Крк (405 км²), Црес (405 км²), Брач (395 км²), Хвар (300 км²), Паг (285 км²) и Корчула (276 км²). Поблизу Італії острови майже відсутні П'яноса, Треміті[9].

Геологія і рельєф дна

Узагальнити
Перспектива

Пересічна глибина близько 200 м, найбільша — 1589 м[1]. Дно являє собою улоговину з ухилом з північного заходу (глибини 20—65 м) на південний схід[8]. У південно-східній частині моря западина з найбільшою глибиною. Донні відклади складають форамініферові піски й мули, поблизу берегів — галька, гравій, пісок[8]. Перспективні пошуки родовищ нафти й природного газу, особливо поблизу соляних куполів, на шельфі мезозойські й палеогенові відклади[10].

Адріатичне море розділено на три басейни, північний є мілководний, південний — найглибшим, з максимальною глибиною 1233 м. Підводний хребет Отранто розмежовує Адріатичне та Іонічне моря.

Адріатичне море розташовано на Адріатичній плиті, що була відокремлена від Африканської плити у мезозої. Рух цієї плити сприяв формуванню оточуючих гірських пасом і Апеннінського тектонічного підняття після його зіткнення з Євразійською плитою. У пізньому олігоцені було утворено Апеннінський півострів, що відокремив Адріатичний басейн від решти Середземномор'я. Всі типи осадових порід зустрічаються в Адріатиці, причому основна частина матеріалу, що транспортується річкою По та іншими. Західне узбережжя є рівнинне або терасоване, в той час як східне узбережжя має круте падіння з яскраво позначеним карстом.

Remove ads

Клімат

Більша частина акваторії моря лежить в середземноморській області субтропічного кліматичного поясу, лише північна частина— в помірному[11]. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку жарка, ясна і тиха погода; взимку відносно тепло, похмура вітряна погода і дощить[12]. У північній акваторії моря помітніші сезонні коливання температури повітря. Переважає циклонічна діяльність, погода мінлива[12].

Море із 3-х сторін оточене горами, що значно впливає на місцевий клімат: на півночі Альпи, на сході Динарське нагір'я, на заході Апенніни[8]. Взимку велика хмарність і значні опади (60-70 % річної кількості), влітку переважно ясна погода з яскраво вираженими бризом[8]. Протягом року переважають місцеві вітри північних (бора на сході, містраль) і південних (сироко) напрямків, що досягають взимку штормової сили[7].

Remove ads

Гідрологія

Температура води на поверхні в лютому +7…+13 °C, у серпні +24…+26 °C[1]. У глибинних шарах температура води +12…+12,5 °C[7]

Припливи неправильні подобові (до 1,2 м на півночі)[7][8].

Поверхневі морські течії утворюють циклональний кругообіг: вздовж північно-східного узбережжя на північний захід рухаються середземноморські води, вздовж південно-західного берега у зворотному напрямку — адріатичні води[8].

Remove ads

Гідрохімія

Солоність морської води від 30 ‰ до 38 ‰ (на півдні)[1]. Більшість повноводних річок впадає в північній частині моря, опріснюючи північну акваторію. У глибинних шарах солоність 38—38,58 [7].

Біологія

Узагальнити
Перспектива

Акваторія моря виокремлюється в самостійний морський екорегіон Адріатичного моря бореальної північноатлантичної зоогеографічні провінції[13]. Зоогеографічно донна фауна континентального шельфу до глибини 200 м належить до середземноморської провінції, перехідної зони між бореальною та субтропічною зонами[14].

Адріатичне море має досить багату флору і фауну. У морі росте більше 750 видів водоростей (червоні, бурі, зелені). У прибережній зоні безліч видів черевоногих (Gastropoda) і двостулкових молюсків (Bivalvia) з товстими міцними мушлями, що надійно захищають їх від ударів хвиль; голкошкірих і ракоподібних. На мілководді мешкають устриці (Ostreoida), мідії (Mytilus), морські блюдечка (Patella), морські їжаки(Echinoidea), морські огірки (Holothurioidea), невеличкі краби (Brachyura). У заростях водоростей плавають морські коники (Hippocampinae). На більшій глибині живуть великі ракоподібні омари (Homarus), великі краби, а також восьминоги (Octōpoda), каракатиці (Sepiida), морські зірки (Asteroidea), запливають вугрі (Anguilla) і мурени (Muraena). Товща вод насичена планктоном і молоддю риб. Морські простори розрізають зграї сардин (Sardina), скумбрія (Scomber), пеламіда (Sarda sarda), тунці (Thunnus), макрель скумбрійовидна (Auxis rochei) і макрель-фрегат (Auxis thazard). Течії приносять безліч ніжних, прозорих медуз, гідроїдних поліпів, що світяться в ночі. З акул найбільш поширені карликова (Euprotomicrus bispinatus), колюча, або катран (Squalus), блакитна акули (Prionace glauca), морська лисиця (Raja clavata), на великих глибинах ліхтарна колюча акула (Etmopterus spinax), зрідка велетенська акула (Cetorhinus maximus). З ссавців в Адріатичному морі мешкають дельфіни і тюлень-монах (Monachus monachus), що знаходиться під загрозою зникнення.

Remove ads

Історія

Господарське використання

Узагальнити
Перспектива

Узбережжя Адріатичного моря з давніх часів щільно заселене, відзначається високим рівнем господарського розвитку. «Нафтові ворота» Європи для потоків вуглеводнів з Африки (Лівія) й Близького Сходу. Розвинене рибальство (сардини, скумбрієві), марикультура (устриці, мідії)[7]. На шельфі видобувають нафту, природний газ. На узбережжі курорти: Ріміні (Італія), Дубровник, Спліт, Шибеник (Хорватія) та інші.

Морські порти

Більше інформації Порт, Держава ...

Туризм

На невеликому Адріатичному узбережжі Словенії чотири курортних містечка Копер, Ізола, Піран і Порторож. Узбережжя Хорватії відоме такими курортами, як Дубровник, Спліт, Шибеник, Макарська рив'єра (узбережжя між Брелою й Градацом), Пула, а також курортами Далматинських островів. Головний курортний район Чорногорії Будванська рив'єра. У Боснії і Герцеговини всього один приморський курорт Неум. Албанські курорти розташовані в районі Дурреса і на «Березі квітів» (узбережжя від Вльори до Саранді). На Італійському узбережжі Адріатичного моря користуються популярністю курорти Ріміні, Белларія-Іджеа-Марина, Каттоліка, Пескара, Галліполі, Венеційська рив'єра (узбережжя між Лідо-ді-Єзоло і Ліньяно), Пальмова рив'єра (узбережжя від Маре Габічче до Сан-Бенедетто-дель-Тронто).

Більше інформації Держава, Регіон ...
Remove ads

Екологія

Висока індустріалізація узбережжя, зростання міст, інтенсивний розвиток рекреаційних зон збільшують потенційний ризик небезпечних явищ для екології прибережної смуги.

Див. також

Примітки

Література

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads