Вмираючий раб

«Вмираючий раб» (італ. Schiavo morente) — мармурова скульптура, створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті близько 1516 року.

Вмираючий раб

англ. Dying Slave[1]
Творець:	Мікеланджело Буонарроті
Час створення:	бл. 1516
Розміри:	2,29 м
Висота:	229 см
Ширина:	0,724 м
Матеріал:	Мармур
Жанр:	ню
Зберігається:	Париж, Франція
Музей:	Лувр
Інвентарний номер:	MR 1590
Вмираючий раб у Вікісховищі

Статуя спершу призначалася для другого варіанту гробниці папи Юлія ІІ разом із «Рабом, що рве пута». Мікеланджело подарував обидві скульптури Роберто Строцці й вони опинилися у Луврі перед 1550^[2].

Опис

Молодший син Лаокоона

Статуя зображує молодого хлопця, тіло якого вигнуте S-подібно, як у «Рахілі», що заступила його місце в остаточному варіанті гробниці^[3].

Як пише Говард Гіббард: «(…) ми бачимо людину, якій було б зручніше лягти, в елегантному контрпості»^[4] — ліва рука піднята й закинута назад, за голову, а права рука, зігнута у лікті, безсило повисла і ледь торкається символічних кайданів — пут, які обплели його шию, зап'ястя лівої руки та груди. Юнак спирається на праву ногу, а ліва розслаблена. З-під неї виглядає мавпа, яка щось тримає — можливо дзеркало^[а]. Голова схилилася на праве плече, очі закриті. Здається, що юнак міцно заснув або помер.

Статуя є більш завершеною, ніж «Раб, що рве пута», можливо, що її було почато першою. Гіббард вважає, що вона призначалася для прикраси якогось із внутрішніх пілястр гробниці, тож хоча й може споглядатися з усіх сторін, фронтальний вигляд є основним^[4].

У чуттєвості пози раба помітний вплив молодшого сина Лаокоона. Також зіграли роль «ignudi» («голі») із фресок стелі Сікстинської капели^[2]:

• 
  Інюді над Єремією
• 
  Інюді над Єремією
• 
  Інюді над сивілою Лівійською

Інтерпретації

За Говардом Гіббардом, «Вмираючий раб» — результат еволюції первинної ідеї для гробниці Юлія II щодо скутих «Вільних мистецтв»^[2]. Кондіві вважав, що це мистецтво Живопису, що заснуло після смерті папи. Існує й менш правдоподібне трактування, що це Живопис, пробуджений Юлієм зі сну^[4].

Михайло Алпатов, радянський мистецтвознавець, вважав, що «Мікеланджело зачіпає тут тему людських страждань, які його попередники втілювали в образі [Святого] Себастьяна, пронизаного стрілами»^[5].

Мистецтвознавець Річард Флай (англ. Richard Fly) написав, що ця статуя «натякає на той момент, коли життя капітулює перед невтомною силою мертвої матерії»^[6]. Чарльз Робертсон (англ. Charles Robertson) тлумачив «Вмираючого раба» у контексті справжнього рабства епохи Відродження^[b][7].

Примітки

а. ^{^} Щоб проілюструвати давню приказку «ars simis naturae» — «мистецтво імітує (мавпує) природу»

b. ^{^} Часто рабами ставали військові полонені. Сам Мікеланджело називав статуї «в'язнями» (італ. prigioni), а не «рабами» (італ. schiavi)