Вовнизький поріг

48°7′48″ пн. ш. 35°5′50″ сх. д. Во́внизький порі́г (лоцмани називали його Онук) — шостий з дніпровських порогів, знаходився на відстані 13,5 верст від попереднього, Ненаситецького порогу, і на 3,5 верстви нижче острова Великого Дубового.

Вовнизький поріг

Другий за розмірами серед порогів (після Ненаситецького). Довжина — 315 сажнів (672,21 метри), падіння води — 1,14 сажнів. Фарватер річки вище порога — 8, нижче порога — 7 футів.

Поріг мав чотири лави — Близнюки, Плоська, Гроза та Помийниця, мав канал з накиданого каменю 426 метрів довжиною.

На погоду часто перегукувався з Ненаситецьким порогом. Дмитро Яворницький писав: «Ось реве, шумить, гуде, струшує землю Дід-поріг; коли це зразу тиць, і обірвавсь та аж глухо застогнав. Тоді починає Внук-поріг: реве, шумить, гуде, коли ось і цей зразу тиць, і обірвавсь та аж глухо застогнав. І знов Дід-поріг, а після нього знов Внук-поріг».

Найнебезпечніша в ньому була велика скеля Гроза, на якій судна і плоти часто розбивалися.

Перед Вовнизьким порогом ліворуч стояв камінь-острівець Перейма, біля самого порогу — острівець Полтавка. Між Полтавкою та лівим берегом річки була протока, так звана Розчистка. З правого боку Дніпра йшли балки Легкого та Гайбеєва, а проти самого порога виходить до берега село Вовніги.

У 1784 році урочище з селом було подароване графові Петру Рум'янцеву, від якого потім перейшло до Милорадовича.

Нині поріг затоплений водами Дніпровського водосховища.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Яворницький Д. І. Дніпрові пороги [Архівовано 30 серпня 2018 у Wayback Machine.]:Альбом фотогр. з географічно-історич. нарисом — Харків: Перша друкарня держ. видавництва України, 1928. — 76с., 69 іл.
• Омельченко Г. М. Спогади лоцмана порогів Дніпрових.- Дніпропетровськ: Січ, 1998.