Вовча квінта

Во́вча кві́нта — музичний інтервал, назва дуже фальшивої квінти, яка виникає в різних музичних строях.

Інтервали р:

Прима Секунда Терція Кварта Квінта Секста Септима Октава

Див.також:

Апотома Півтон Цілий тон Ліма Тритон Вовча квінта Кома Пікнон

Піфагорійська вовча квінта

При використанні піфагорійського строю ступені звукоряду визначались через накладення чистих квінт. Після дванадцяти кроків основний тон мав повторитися. Насправді отриманий тон на піфагорійську кому вище. В результаті такої настройки остання квінта мала відчутний дефект, за що й отримала свою назву.

Вовча квінта має такі співвідношення частот:

${\displaystyle {\frac {2^{7}}{\left({\frac {3}{2}}\right)^{11}}}={\frac {2^{18}}{3^{11}}}={\frac {262144}{177147}}\approx {\frac {2{,}9596}{2}}\approx 678{,}50\;\mathrm {Cent} }$.

Вовча квінта вважалась сильним дисонансом, її намагались уникати при створенні та виконанні музики. На струнних смичкових інструментах є можливість скоригувати інтервал під час гри. Однак з масовим поширенням клавішних інструментів проблема ставала дедалі гострішою, поки не була розв'язана винайденням рівномірно-темперованого строю, в якому піфагорійська кома рівномірно розподілялась по всіх ступенях і втрачала гостроту.

Піфагорійська вовча квінта (C–G)^ⓘ

Середньотонова вовча квінта

В середньотоновому строї також є одна квінта, яку намагались не використовувати (найчастіше Gis – Es), за аналогією з піфагорійським строєм її теж іноді називають вовчою квінтою. На відміну від піфагорійської, ця є більш натуральною і ближчою до малої сексти, ніж до тритону, тому дисонує дещо м'якше.

Співвідношення частот:

${\displaystyle {\frac {{\frac {64}{27}}\cdot \left({\frac {81}{80}}\right)^{0,75}}{\frac {25}{16}}}\approx {\frac {3{,}0625}{2}}\approx 737{,}64\;\mathrm {Cent} }$.

Середньотонова вовча квінта (С-G)^ⓘ