Воздвиженська вулиця (Київ)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Воздвиженська вулиця.

Воздви́женська ву́лиця — вулиця в Подільському районі міста Києва, урочище Гончарі-Кожум'яки. Пролягає від Верхнього Валу до Андріївського узвозу.

Воздвиженська вулиця Київ
Місцевість	Гончарі-Кожум'яки
Район	Подільський
Назва на честь	Хрестовоздвиженська церква
Колишні назви
вулиця Ладо Кецховелі
Загальні відомості
Протяжність	710 м
Координати початку	50°27′45″ пн. ш. 30°30′28.2″ сх. д.
Координати кінця	50°27′35.1″ пн. ш. 30°30′55.1″ сх. д.
поштові індекси	04071
Транспорт
Найближчі станції метро	«Контрактова площа»
Автобуси	А 119 (по вулицях Верхній Вал, Нижній Вал та по Глибочицькій вулиці)
Трамваї	Т 14, 18 (по вулицях Верхній Вал, Нижній Вал та по Глибочицькій вулиці)
Покриття	бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми	Хрестовоздвиженська церква
Забудова	житлова багатоповерхова 1880–10-х років; сучасна, що імітує забудову Києва межі XIX–ХХ століть
Комерція	Banda Agency
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	10263
У проєкті OpenStreetMap	r2177497
Мапа
Воздвиженська вулиця у Вікісховищі

Прилучаються Воздвиженський провулок, Дегтярна та Гончарна вулиці.

Історія

Є однією з найдавніших вулиць Києва і існує ще з часів Київської Руси. Сучасна назва з'явилася у XVIII столітті після спорудження 1748 року дерев'яної Хрестовоздвиженської церкви — парафіяльного храму Гончарів-Кожум'як. Церква згоріла 1811 року і того ж року почалося будівництво нового храму. А впродовж 1823–1841 років було споруджено верхній храм.

Вулиця ж у ті часи відносилася до найнижчого, 4-го розряду і була забудована виключно одно- та півтораповерховими міщанськими будинками, три- і п'ятивіконними. Лише у останній чверті XIX століття на вулиці з'являються будинки на 2-3 поверхи. 1914 року вулицю «підвищили» — перевели до 2-го розряду, однак війни і революції не сприяли покращенню забудови — тут так і не склалося по-справжньому яскравої забудови.

1936 року набула назву вулиця Ладо Кецховелі^[1] на честь революціонера Ладо Кецховелі (назву підтверджено 1944 року^[2]). Історичну назву вулиці було відновлено 1984 року^[3].

Аж до початку 1980-х років тут домінували міщанські, переважно 2-поверхові, обкладені цеглою будинки. Попри те, цей куточок міста зберігав свій колрит і давав змогу відчути себе у Києві кінця XIX століття. Існувала ідея створення у заповідних урочищах «Міста Майстрів», мета якого було збереження за умов реставрації частини існуючої забудови та побудову нових споруд у історичному стилі із влаштуванням в них закладів культури. На жаль, все обмежилося лише знесенням протягом 1984–1989 років більшої частини забудови з поступовим занепадом вулиці.

Вже на початку XXI століття вулицю забудовано фактично наново — було створено суперечливий проект забудови цих урочищ новими будинками, переважно 3-5 поверховими, у стилі, що імітував би забудову міста 100-річної давнини. Проект було втілено. Стару історичну забудову знесли, на її місці збудували новий район, що не несе історичної цінності.

Історично цінні будівлі, стара забудова

• № 1 — Хрестовоздвиженська церква (1811; 1823–1841, архітектор Андрій Меленський) з дзвіницею (1860; архітектор Павло Спарро) та каплицею Св. Миколая (1914; архітектор А. Петренко), в якій було охрещено художника Григорія Світлицького та письменника Михайла Булгакова;
• № 10 — житловий будинок, що належав священнику М. Бутовському (1880, реконструйована у 2000-ті; архітектор Адольф Геккер). Тут 3 травня 1891 року народився Михайло Булгаков;
• № 43 — житловий будинок (1907; архітектор П. Скульт);
• № 60 — житловий будинок, нині готель «Воздвиженський» (1900–10-ті роки);

а також будинки № 2, 3, 25, 33 — вцілілі будинки «старої» Воздвиженської вулиці.