Вознесіння Господнє (свято)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вознесіння (значення).

Ця стаття про Свято Вознесіння. Про Про саму подію Вознесіння Господнього див. Вознесіння.

Свято Вознесіння Ісуса Христа,^[1] також відоме як, Вознесіння,^[2][3] святкують християни. Це святкування тілесного вознесіння Ісуса на небеса. Це одне із дванадесятих (у православ'ї) та вселенських (у католицизмі - тобто, такого що повсюдно відзначається) свят Християнської Церкви, на рівні зі святами Страстей Христових, у період від Пасхи до П'ятдесятниці. День Вознесіння Господнього традиційно відзначається у четвер, на сороковий день після Пасхи (після підрахунків, наведених в Мк. 16:19, Лк. 24:51 і Дії 1:2), хоча деякі християнські конфесії змінили дату святкування.

Вознесіння Господнє
Інші назви	Вознесіння Христове, Вознесіння Ісуса Христа,
Ким святкується	християнами
Засновано	IV ст
Тип	християнський
Дата	четвер 6-го тижня після Пасхи (40-й день після Великодня)
2024 дата	9 травня (Західне) 13 червня (Східне)
2025 дата	29 травня
Пов'язаний з	Вознесінням Ісуса Христа
Вознесіння Господнє у Вікісховищі

Історія

Святкування цього свята має велику давнину. Євсевій Кесарійський має натяки на святкування цього свята у IV столітті.^[4] На початку V століття Аврелій Августин каже, що це свято апостольського походження, і він говорить, що Церква святкувала Вознесіння задовго до нього. Часті згадки про нього є в працях Івана Золотоустого, св. Григорія Ниського. Паломниця Егерія говорить про вечірню цього свята. 

До кінця IV ст. святкування Вознесіння Господнього і П'ятидесятниці не розділяли. При цьому П'ятидесятниця сприймалась як особливий період церковного року, а не святковий день (напр., Тертуліан називає її «laetissimum spatium» (радісним періодом)^[5]). У IV ст. П'ятидесятниця остаточно оформилася не тільки як особливий період після Пасхи (пор .: 20 правило I Вселенського собору), але і як самостійний свято (напр., 43-е прав. Ельвірського Собору (після 300 р)). Слідом за П'ятидесятницею в особливе святкування виділилося і Вознесіння.

На сході незважаючи на те, що вже стараннями св. імператриці Олени на горі Елеон була побудована церква, в Сирії і Палестині до кін. IV ст. Вознесіння та Зішестя Святого Духа, ймовірно, ще святкувалися разом на 50-й день після Великодня.^[6][7] Про таку практику спільного святкування пише паломниця Егер, повідомляючи, що в вечір П'ятдесятниці всі християни Єрусалиму збираються на горі Елеон, «в тому місці, з якого Господь вознісся на небо», званому Імвомон, і відбувається служба з читанням Євангелія і Діянь апостольських, що оповідають про Вознесіння^[8]. Втім, Егерія відзначає і вчинення святкової служби в Віфлеємі на 40-й день після Великодня, але на думку дослідників, в даному випадку мова йде не про свято Вознесіння, а про єрусалимське свято вифлеємських немовлят 18 травня (якщо це припущення вірне, паломництво Егерії слід відносити до 383 р, коли ця дата припадала на 40-й день після Великодня.

На думку Ж. Даньєл, поділ 2 свят відбулося після засудження єресі Македонія на II Вселенському Соборі (381) і мало на меті підкреслити особливу роль Св. Духа в домобудівництві спасіння. Вказівки на окреме святкування Вознесіння Господнього зустрічаються у свт. Григорія Нісського^[9] і в антіохійських проповідях свт. Івана Золотоустого^[10]. Прямо про святкування 40-го дня після Пасхи як Вознесіння йдеться в «Апостольських постановах» (бл. 380 р.)^[11]. Джерела V і наступних століть вже однозначно виділяють Вознесіння в окреме свято на 40-й день після Великодня.

На заході Перші відомості про святкування Вознесіння зустрічаються в проповідях єп. Хромата Аквілейского (388—407)^[12] і в «Книзі про різні єресі» єп. Філастрія Брешіанського (383—391)^[13], де серед великих свят на честь Ісуса названі Різдво, Богоявлення, Великдень і «день Вознесіння», в який «Він зійшов на небо близько П'ятидесятниці», що може вказувати на нероздільність 2 свят (Вознесіння і П'ятидесятниці). В іншому місці Філастрій каже, що Вознесіння справляється саме на 40-й день, причому йому передує піст, який триває і після цього свята. Мабуть, поява нового рубежу в пасхальному періоді (Вознесіння, що святкується на 40-й день) викликала подив щодо часу початку посту — до або після П'ятидесятниці; до VI ст. було визнано правильним починати постити тільки після П'ятидесятниці, хоча символічно 40-денний період радості протистояв 40 дням Великого посту^[14]. До V ст. практика святкування Вознесіння ствердилася на Заході остаточно — наприклад, блж. Августин називає «чотиридесятницю Вознесіння» (Quadragesima Ascensionis) святом «найдавнішим і повсюдним»^[15].

Дати святкування

Дати  Вознесіння та неділі, 2000-2025

Рік	Західна (Католицька)	Східна Православна
2000	1 або 4 червня	8 червня
2001	24 або 27 травня
2002	17 або 20 травня	24 травня
2003	29 травня або 1 червня	5 червня
2004	20 або 23 травня
2005	5 або 8 травня	9 червня
2006	25 або 28 травня	1 червня
2007	17 або 20 травня
2008	1 або 4 травня	5 червня
2009	21 або 24 травня	28 травня
2010	13 або 16 травня
2011	2 або 5 червня
2012	17 або 20 травня	24 травня
2013	9 або 12 травня	13 червня
2014	29 травня або 1 червня
2015	14 або 17 травня	21 травня
2016	5 або 8 травня	9 червня
2017	25 або 28 травня
2018	10 або 13 травня	17 травня
2019	30 травня або 2 червня	6 червня
2020	21 або 24 травня	28 травня
2021	13 або 16 травня	10 червня
2022	26 або 29 травня	2 червня
2023	18 або 21 травня	25 травня
2024	9 або 12 травня	13 червня
2025	29 травня або 1 червня	29 травня

Джерела свята

Храм Вознесіння на Оливній горі у Єрусалимi

Джерела трьох перших сторіч нічого не говорять про це свято. Не згадує про нього й письменник Оріген (+ к.251), який вираховує християнські свята в 8-ій книзі свого твору «Проти Цельса». Знавці обряду притримуються думки, що в перших трьох віках це свято святкували разом зі святом Зшестя Св. Духа. Сильвія Аквітанська не називає це свято Вознесінням, а тільки «сороковим днем після Пасхи».

У IV столітті свято Господнього Вознесіння стає загальнознаним.

Свято Вознесіння звеличили своїми проповідями св. Іван Золотоустий, св. Григорій Ніський, св. Епіфан Кипрський, Лев Великий та інші. У 390 році за кошти християнки з Рима Пойменії на місці Вознесіння побудовано Храм Вознесіння на Оливній горі у Єрусалимі.

Фольклорні звичаї

На цю відзнаку люди випікали обрядове печиво у формі драбинок, «щоб було по чому Ісусові вилізти на небо». Такий ритуальний хлібець носили на могилки, щоб востаннє разом пом'янути померлих.

Крім печива, готували також пласкі млинці з пшоняного борошна, у деяких місцях пекли паски і фарбували крашанки на поминки.

Селяни в цей день обходили свої посіви, качали на них крашанки, оскільки «на Вшестя вже починає викидати колос». До цього дня намагалися повністю обсіятися, бо через десять днів буде Трійця. Також в цей день існує багато прикмет, пов'язаних з родючістю. Оскільки свято припадало на розпал праці в полях, у цей день потрібно було їсти яйця і таким чином умилостивити польових духів на добрий врожай^[16].

Напередодні Вознесіння віряни йдуть до церкви для сповіді і причастя, а у четвер у храмах відбувається урочисте богослужіння з нагоди Вознесіння Господнього. Вважається, що у Вознесіння Господь ходить серед людей та чує їхні прохання, тому варто молитися і просити здоров'я своїм близьким та рідним ^[17].

Великим гріхом вважається працювати в цей день, треба присвятити його спілкуванню з рідними та близькими, молитися про їх здоров'я ^[18].

Цікаві факти

• 26 травня 1093 року, в день Вознесіння Христового, відбулася битва на річці Стугна, в якій руське військо було розбите половцями^[19]. На думку руського літописця ця поразка була бичем Божим «щоб коли-небудь, смирившись, ми опам'яталися, [одійшли] од злої путі. Через це в празники Бог насилає нам тужбу, як воно сталося в се літо…»^[20].

Див. також

• Вознесіння Ісуса
• Вознесіння Ісуса в християнському мистецтві
• Свято Преображення