Войцех Дідушицький (артист)

Не плутати з Войцехом Дідушицьким.

Войцех Дзєдушицький (пол. Wojciech Dzieduszycki; 5 червня 1912, Єзупіль (нині Тисменицького району Івано-Франківської області України) — 2 травня 2008, Вроцлав, Польща) — польський актор, співак (тенор), диригент, журналіст, поет, музичний і театральний критик.

Войцех Дідушицький
Wojciech Dzieduszycki
Народився	5 червня 1912(1912-06-05)[1]  Єзупіль, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	2 травня 2008(2008-05-02)[1] (95 років)  Вроцлав, Польща
Поховання	Цвинтар святого Лаврентія, Вроцлавd
Громадянство	Польща
Діяльність	актор, театральний критик, оперний співак
Alma mater	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Роки діяльності	з 1934
Діти	Малгожата Дідушинська-Земільськаd
Батьки	Jakub Władysław Dzieduszyckid  Ewa Dzieduszyckad
IMDb	nm1625376
Нагороди та премії
Грюнвальдський нагрудний знакd Polonia Mater Nostra Estd
Войцех Дідушицький у Вікісховищі

Біографія

Представник графського роду Дідушицьких гербу Сас. З 14 років працював у маєтку свого батька. Закінчив сільськогосподарську академію в Дублянах біля Львова, де вивчав будівництво борошномельного обладнання та Консерваторію Галицького музичного товариства (тепер Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка).

1934 року дебютував на сцені Опери в Станиславові. З наступного року виступав на сцені Львівського оперного театру (ролі Ленського в опері Чайковського «Євгеній Онєгін», Рудольфа в «Богемі» Джакомо Пуччіні). Пізніше співав у флорентійській Opera Comunale та Мілані.

Під час другої світової війни опинився в таборі для військовополонених, пізніше переведений в концтабір Гросс-Розен (нім. KL Groß-Rosen). Був засуджений до смертної кари, уникнув смерті завдяки тому, що німці впізнали в ньому відомого оперного співака.

У 1945—1946 — керівник Камерного театру в Кракові. Пізніше переїхав до Вроцлава. Керував борошномельними підприємствами. Винайшов рецепт і технологію виготовлення знаменитого пшеничного «вроцлавського борошна». Викладав в споживчому технікумі.

У 1952 році заснував у Вроцлаві кабаре «Цигарковий димок» (пол. Dymek z papierosa). Співпрацював з щомісячником «Одра».

У 1963 був ініціатором присудження премії Орфея на фестивалі «Варшавська осінь».

У 1999 році знявся в телевізійному серіалі «Прокажена»

Нагороди

• Командорський хрест ордена Відродження Польщі (1998)
• Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (1987)
• Кавалер ордена Відродження Польщі (1977)
• Срібний Хрест Заслуги (1957)
• Медаль «Перемоги і Свободи» (1970)
• Медаль Родла (1987)
• Заслужений діяч культури Польщі (1970)
• Грюнвальдський нагрудний знак (1970)
• Нагрудний знак «Будівничого Вроцлава» (1972)
• Почесна премія Комітету Польського радіо і телебачення (1981)
• Золотий знак «Відновлення Варшави» (1957)
• Почесний громадянин Вроцлава (1999)
• Honoris causa Музичної академії у Вроцлаві (2000).