Волдемарс Вейсс

Волдемарс Вейсс (латис. Voldemārs Veiss; *7 листопада 1899, Рига — †17 квітня 1944, Рига) — підполковник латвійської армії, ветеран Латвійської війни за незалежність (1918—1920), військовий аташе Латвії в Фінляндії та Естонії, під час Другої світової війни учасник колабораціоністського руху, штандартенфюрер Латвійського добровольчого легіону СС. Перший латвійський кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Волдемарс Вейсс
латис. Voldemārs Veiss
Народження	7 листопада 1899(1899-11-07) Рига
Смерть	17 квітня 1944(1944-04-17) (44 роки) Рига
Поховання	Братський цвинтар (Рига)d
Країна	Латвія Третій Рейх
Роки служби	1918—1940, 1941—1944
Звання	Штандартенфюрер
Командування	42-й гренадерський полк
Війни / битви	Друга світова війна, Латвійська війна за незалежність і Operation Winter Magicd
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Орден Трьох зірок Орден Вієстура Хрест Заслуг айзсаргів Медаль Незалежності Литви Нагрудний знак «За поранення» в чорному Штурмовий піхотний знак в сріблі

Біографія

Похорон Вейса

Могильний камінь Волдемара Вейса на Братському цвинтарі в Ризі

1918—1920 — Учасник Латвійської війни за незалежність в складі Окремої студентської роти.

Після війни служив в 7-му Сигулдському піхотному полку. Був ад'ютантом головнокомандувача латвійської армії. У 1939—1940 — військовий представник Латвії в Фінляндії та Естонії.

З самого початку німецької окупації Латвії активно співпрацював з нацистським урядом. 7 липня 1941 командир айнзатцгрупи А Вальтер Шталекер призначив Вейса начальником ризької «служби самооборони», а 20 липня — начальником допоміжної Поліції порядку Риги. У призначеному нацистами Латвійському самоврядуванні займав пост головного директора внутрішньої безпеки, був одним з головних організаторів вербування латвійських поліцейських батальйонів. Пізніше Вейс командував 281-м Абренським латвійським поліцейським батальйоном, але невдовзі був призначений командиром 42-го полку 19-ї гранадерської дивізії СС.

У Латвійському самоврядуванні обіймав пост головного директора внутрішньої безпеки, був одним із головних організаторів добровольчого руху латвійських поліцейських батальйонів. Пізніше Волдемарас Вейс командував 281-м Абренським латвійським поліцейським батальйоном, але невдовзі призначений командиром 42-го полку 2-ї Латвійської дивізії СС.

Поранений випадковим снарядом у боях із радянськими військами у квітні 1944 і після евакуації в Ригу, помер у шпиталі 17 квітня 1944 р.

Похований на Братському цвинтарі в Ризі.

Нагороди

• Медаль Незалежності Литви

Нагороди Латвії

• Орден Трьох зірок, лицарський хрест
• Орден Вієстура, офіцерський хрест
• Хрест Заслуг айзсаргів

Нагороди Третього Рейху

• Залізний хрест
  • 2-го класу (20 липня 1943)
  • 1-го класу (вересень 1943) — за заслуги під час блокади Ленінграда.
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Відзначений у Вермахтберіхт
• Лицарський хрест Залізного хреста (9 лютого 1944)

Вшанування

• На честь Вейсса назвали 42-й гренадерський полк військ СС.

Посилання

• Некролог [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (латис.)
• Silgailis Arthur. Latvian Legion. — San Jose: R.J. Bender Pub, 1986. — ISBN 0-912138-35-1.
• Lumans, Valdis O. Latvia in World War II — Fordham University Press, 2006. — ISBN 0-8232-2627-1, ISBN 978-0-8232-2627-6.
• Gerhard Frey: Prominente ohne Maske international, Seite 479, FZ-Verlag 1989, ISBN 3924309108
• MOONEY, PETER, Waffen-SS Knights and their Battles, Schiffer Military History, 2016 [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Волдемарс Вейсс [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.]