Волиця (Шепетівський район)

Во́лиця, Вілька — село в Україні, в Улашанівській сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 411 осіб.

село Волиця
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Шепетівський район
Тер. громада	Улашанівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68060310040018021
Основні дані
Засноване	1593
Населення	411
Площа	1,85 км²
Густота населення	222,16 осіб/км²
Поштовий індекс	30071
Телефонний код	+380 3842
Географічні дані
Географічні координати	50°23′4″ пн. ш. 26°51′1″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	223 м
Місцева влада
Адреса ради	30070, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Улашанівка, вул. Перемоги, буд. 4
Карта
Волиця
Волиця
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Волиця.

Історія

Село належало Острозьким, з 1753 року Яблоновським. У 1848 році викуплене поміщиком Біньковським.

Волиця на мапі 1867 року

Відносилось до Кривинської волості, Острозького повіту, Волинської губернії.

У 1906 році село Аннопільської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 20 верст, від волості 7. Дворів 77, мешканців 558^[1].

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки^[2].

Під час Голодомору 1932-33 років в селі від голоду померло 28 чоловік.

В роки Другої світової війни радянські партизани пустили під укіс два німецьких ешелони, знищили три автомашини. Нацисти за допомогу населення партизанам розстріляли у Волиці 54, у Губельцях — 48 чоловік, спалили понад 100 хат. За проявлену під час війни мужність 70 жителів нагороджено орденами і медалями СРСР.

У Волиці була розміщена центральна садиба колгоспу «Червона зірка», за яким було закріплено 2 тисячі гектарів орної землі. Провідною галуззю господарства—рільництво та м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжні галузі — бджільництво, овочівництво та садівництво.

Станом на 1970 рік у селі були: початкова школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Улашанівської сільської територіальної громади^[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Славутського району, село увійшло до складу новоутвореного Шепетівського району^[4].

Символіка

Затверджена 15 вересня 2015 р. рішенням № 2/2015 LVII сесії сільської ради IV скликання.

Герб

Щит розтятий, у правому зеленому полі Святий Миколай в срібному одязі з золотим шитвом, у єпископській митрі, у правій руці тримає золотий єпископський жезл, у лівій — золоту розкриту Біблію; у лівому золотому полі червоний птах Фенікс. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «Волиця» і дата «1593».

Зелений колір — символ поля і лісу. Святий Миколай — символ Свято-Миколаївського храму, покровитель села. Птах Фенікс — символ відродження села, яке було спалене в роки Великої Вітчизняної війни. Корона означає статус населеного пункту. 1593 — рік першої писемної згадки про село.

Прапор

Квадратне полотнище складається з двох рівношироких вертикальних смуг, на жовтій від древка три зелених листка липи, вільна смуга — зелена. Три листка липи — символ старовинного парку Липинських, що існував колись в селі.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 532 особи, з яких 248 чоловіків та 284 жінки^[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 406 осіб^[6]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову^[7].

Станом на 1 січня 2011 року в селі проживала 301 особа, у тому числі дітей дошкільного віку — 22, шкільного віку -34, громадян пенсійного віку — 113, працюючих громадян — 61.

Відомі люди

У селі народилися українські мовознавці Гуйванюк Ніна Василівна та Царук Олександр Васильович.