Волобуєв Олександр Васильович

Олекса́ндр Васи́льович Волобу́єв — генерал-майор служби цивільного захисту^[2], повний кавалер ордена «За мужність».

Олександр Васильович Волобуєв
Генерал-майор[1]
Загальна інформація
Народження	1 березня 1958(1958-03-01) (67 років) Слобожанське, Нововодолазький район
Військова служба
Приналежність	Україна
Формування	Державна служба України з надзвичайних ситуацій
Нагороди та відзнаки
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Орден «За мужність» І ступеня Орден «За мужність» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За сумлінну службу» I ст. (МВС України) Медаль «10 років МВС України» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР) Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волобуєв.

Життєпис

Народився 1 березня 1958 року в радгоспі «Комінтерн» Нововодолазького району Харківської області^[2]. 1986 року закінчив Харківське пожежно-технічне училище МВС, пожежний технік; 1996-го — Харківський інститут пожежної безпеки МВС України, 2008-го — Національний університет цивільного захисту України, магістр управління у сфері протипожежного захисту.

Працював слюсарем в радгоспі «Комунар», служив у лавах РА, по демобілізації — пожежний в Жовтневому районі, начальник караулу Київського району Харкова, помічник начальника міського штабу пожежогасіння.

В 1993—1996 роках — заступник начальника штабу пожежогасіння Харкова, згодом — начальник відділу служби, підготовки та пожежогасіння УМВС України в Харківській області, протягом 2003—2005 років — заступник начальника Головного управління з питань реагування на надзвичайні ситуації та застосування сил (МНС України в Харківській області), згодом — перший заступник начальника Головного управління МНС в Харківській області, начальник ГУ ДСУНС у Харківській області.

Нагороди

• Орден «За заслуги» III ст. (15 вересня 2008) — за значний особистий внесок у справу захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, мужність і самовідданість, виявлені при рятуванні життя людей та матеріальних цінностей, зразкове виконання службового обов'язку^[3]
• Орден Богдана Хмельницького III ст. (22 січня 2015) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі^[4]
• Орден «За мужність» I ст. (16 вересня 2022) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у забезпеченні ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій в умовах воєнного стану, сумлінне та бездоганне виконання службового обов'язку^[5]
• Орден «За мужність» II ст. (24 серпня 2012) — за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, зразкове виконання службового обов'язку та з нагоди 21-ї річниці незалежності України^[6]
• Орден «За мужність» III ст. (20 вересня 1997) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені під час гасіння пожежі в Свято-Благовіщенському кафедральному соборі у місті Харкові^[7]
• Відзнаки МВС України — медалі «За сумлінну службу» I ст. (2002), «10 років МВС України» (2003)
• Медалі «За відвагу на пожежі» (1987, 1990)
• Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» (1981)
• Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» (1988)
• Медаль «За бездоганну службу» II ст. (1991), III ст. (1986)