Володимир Бойко (професор)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойко.

Володимир Бойко (28 грудня 1892, Чернихівці — 3 квітня 1989, Гамільтон, Канада) — український педагог. Професор Української гімназії у Берхтесґадені^[1].

Володимир Бойко
Прізвисько	Вавілон
Народився	28 грудня 1892(1892-12-28) Чернихівці, Збаразький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер	3 квітня 1989(1989-04-03) (96 років) Гамільтон, Онтаріо, Канада
Громадянство	Канада
Національність	українець
Alma mater	Київський університет Львівський університет
У шлюбі з	Марія Колянківська
Діти	Роман, Богдан, Ярослава

Життєпис

Народився 28 грудня 1892 року в селянській сім'ї у Чернихівцях біля Збаража. Студіював у Київському та Львівському університетах. Працював довгі роки гімназійним професором в Україні. На еміграції викладав українську мову та літературу й історію в українській гімназії у Карлсфельді, а потім у Берхтесгадені в Німеччині, яку очолював Володимир Радзикевич^[2]. У Канаді викладав на курсах українознавства у Монтреалі й Гамільтоні.

Під час окупації російськими військами західної України, в роки першої світової війни, він був заарештований за «мазепинство» і засланий до Сибіру. У 1917 році повернувся до Києва, де він повністю включився до розбудови української державності. Він служив у рядах Січових Стрільців і Армії УНР, боронив Київ від більшовиків.

Польська поліція заарештувала його у зв'язку із замахом на польського куратора Львівської шкільної округи Станіслава Собінського. З 1941 року його також розшукували органи НКВС.

Помер 3 квітня 1989 року у м. Гамільтон, Канада.

Сім'я

• Дружина — Марія Колянківська, донька пароха греко-католицької церкви отця Колянківського.
• Сини — Бойко Роман Володимирович та Бойко Богдан Володимирович
• Донька — Плав'юк Ярослава Володимирівна (1926—2023)
• Зять — Плав'юк Микола Васильович (1927—2012), Президент УНР в екзилі (1989–1992)^[3]