Володимир Гензель

Володи́мир Гензель (1 вересня 1914 року у Фрайбурзі-ім-Брайсгау; 15 грудня 2002 року) — американський інженер-хімік.

Володимир Гензель
Народився	1 вересня 1914(1914-09-01)[1]  Фрайбург
Помер	15 грудня 2002(2002-12-15)[1] (88 років)
Країна	США
Діяльність	винахідник, викладач університету
Alma mater	Массачусетський технологічний інститут, Массачусетський університет в Емгерсті, Robert R. McCormick School of Engineering and Applied Scienced і Північно-Західний університет
Заклад	Массачусетський університет в Емгерсті
Членство	Національна інженерна академія США і Національна академія наук США
Батько	Paul Haenseld
Нагороди	премія Чарльза Старка Дрейпера (1997) NAS Award for Chemistry in Service to Societyd (1991) E. V. Murphree Award in Industrial and Engineering Chemistryd (1965) George A. Olah Award in Hydrocarbon or Petroleum Chemistryd (1952)

Життєпис

Він був сином російського економіста Пауля Гензеля (1878—1949) і виріс у Москві, де його батько був професором. У 1930 році він приїхав до Сполучених Штатів разом зі своїм батьком і вивчав хімічну інженерію в Північно-Західному університеті, де його батько був професором, а також у Массачусетському технологічному інституті, де здобув ступінь магістра в 1937 році. Потім він працював у Universal Oil Products (UOP) і одночасно здобув докторський ступінь з хімії в Північно-Західному університеті в 1941 році. Після Другої світової війни він від імені уряду оцінював стан німецьких досліджень і розробок синтетичного палива. У 1969 році він став віце-президентом і директором з досліджень в UOP, а з 1972 по 1979 рік обіймав посаду віце-президента з питань науки і технологій. У 1980 році він став професором Массачусетського університету в Амгерсті.

Він є винахідником платформного процесу в нафтопереробці (платиновий каталітичний процес для реформінгу нафтових вуглеводнів у бензин), каталітичного процесу риформінгу. Його ключовим відкриттям було те, що дорогу платину можна використовувати у відносно невеликих кількостях, зв'язану з поверхнями, для підвищення октанового числа бензину. Його поверхневі каталізатори також знайшли застосування в хімічній промисловості. У UOP він також керував розробкою каталізаторів вихлопних газів.

Він мав понад 145 патентів США.

У 1968 році він отримав Національну наукову медаль США, а в 1981 році — першу премію Національної академії наук за хімію на службі суспільству. У 1952 році він отримав премію ACS з хімії нафти, медаль Перкіна та премію Чарльза Старка-Дрейпера в 1997 році. Він був членом Національної академії наук США та Національної інженерної академії США. У 1965 році він отримав премію Е. В. Мерфрі з промислової та інженерної хімії.

Інтернет-ресурси

• Biographie, National Academy of Sciences (PDF; 370 kB)