Володимир (Ковбич)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковбич (прізвище).

Володи́мир Ко́вбич (нар. 27 березня 1953(19530327), Мандаґуасу, Бразилія) — архієпископ і митрополит архієпархії святого Івана Хрестителя в Куритибі (Бразилія) Української греко-католицької церкви, василіянин.

Володимир (Ковбич)
Герб
Гасло:	Щоб були одно
Куритибська архієпархія святого Івана Хрестителя УГКЦ
з (інтронізація 15 липня 2014 р.)
Конфесія:	Українська Греко-Католицька Церква
Попередник:	єпископ Єфрем Кривий, ЧСВВ
Альма-матер:	Папський інститут святого Ансельма і Папський католицький університет Ріо-де-Жанейроd
Діяльність:	католицький священник, transitional deacon, католицький єпископ
Народження:	27 березня 1953(1953-03-27) (72 роки) Мандаґуасу, Бразилія
Чернецтво:	=довічні обіти в ЧСВВ 16 серпня 1978 р.
Єп. хіротонія:	6 грудня 1981 р.; 21 березня 2004 р., верховний архієпископ Любомир Гузар р.
Престол:	Куритибська архієпархія святого Івана Хрестителя УГКЦ
Посада:	архієпископ і митрополит Куритибський; правлячий архієрей Куритибський (2006—2014), єпископ-коад'ютор Куритибської єпархії (2003—2006), викладач
Нагороди:
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Володимир у Вікісховищі

Біографія

Дитинство, вступ до монастиря, священство

Владика Володимир Ковбич народився 27 березня 1953 року в селі Мандаґуасу (Парана, Бразилія).

Протягом 1966–1970 років навчався в Малій семінарії отців Василіян в Прудентополісі (Парана).

28 січня 1971 року вступив до новіціату Отців Василіян в Іваї. 11 лютого 1973 року склав перші тимчасові обіти. Від 1976 до 1978 року вивчав філософію у Василіянському навчальному центрі в Куритибі (Батель). 16 серпня 1978 року склав вічні обіти у Василіянському Чині. Від 1978 до 1981 року вивчав богослов'я в Папському інституті святого Ансельма в Римі. 12 квітня 1981 року в Римі висвячений на диякона (святитель архієпископ Мирослав Марусин). 6 грудня 1981 року отримав ієрейські свячення (святитель владика Єфрем Кривий, ЧСВВ).

Душпастирська і освітня діяльність

• 1982—1983 — сотрудник парафії Іваї;
• 1983—1988 — сотрудник парафії в Прудентополісі; вчитель і духовний наставник в Малій семінарії в Прудентополісі;
• 1989—1990 — викладач у єпархіальній семінарії;
• 1990—1991 — парох в Сан-Пауло;
• 1991—1996 — єпархіальний провідник Апостольства молитви, викладач у єпархіальній семінарії, а з 1992 року — керівник Василіянського навчального центру в Куритибі;
• 1993 рік — отримав диплом ліценціата з морального богослов'я в Університеті Сан-Пауло;
• від 1993 року — викладач богослов'я в Католицькому богословському інституті в Куритибі;
• 1996—2000 — сотрудник парафії в Понта Ґросса, консультор в провінційній курії отців Василіян;
• з 2000 року душпастирював на парафіях в Антоніо Олінто, Кампіні, Сантосі Андраде, Міко Маґро і Сан Жоано.
• 2000 рік — отримав докторський ступінь з морального богослов'я в Папському університеті в Ріо-де-Жанейро.

Єпископ

10 грудня 2003 року папа Римський Іван-Павло II призначив о. Володимира Ковбича, ЧСВВ, Єпископом-коад'ютором Української католицької єпархії святого Івана Хрестителя в Куритибі (Бразилія).

21 березня 2004 року в Катедральному соборі святого Івана Хрестителя в Куритибі відбулася архієрейська хіротонія. Святитель — Блаженніший Любомир кардинал Гузар, Глава УГКЦ.

13 грудня 2006 року Святіший Отець Бенедикт XVI прийняв зречення дотеперішнього єпископа Куритибської єпархії УГКЦ владики Єфрема Кривого, ЧСВВ, і його наступником, згідно з приписами права, став владика Володимир Ковбич. Інтронізація владики Володимира на престол Куритибської єпархії відбулася 7 лютого 2007 року у катедральному храмі святого Івана Хрестителя у Куритибі.

Нагороди

• Орден «За заслуги» IІІ ступеня (Україна, 23 серпня 2025) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, благодійну діяльність, популяризацію Української держави у світі^[1]