Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Волоська коса
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Волоська коса — коса, смуга мілини на правому березі Бузького лиману в течії між Миколаєвом та Очаковом.
Remove ads
Розташування
Розташована за 38 км на південь від Миколаєва і 30 км на північний схід від Очакова,[1] неподалік від села Парутине та державного археологічного заповідника Ольвія. Це остання велика коса Бузького лиману по його правому березі перед злиттям з Дніпровським лиманом. На протилежній від Волоської коси стороні лиману розташована Руська коса.
Неподалік коси, на протилежному березі розташований Миколаївський глиноземний завод, який є причиною пилових забруднень коси[2].
Remove ads
Етимологія
Узагальнити
Перспектива
Прикметник «волоський» походить від екзоніма «волохи», що використовувався в українській мові у середньовіччі та ранньомодерному часі на позначення романомовної людності Центрально-Східної Європи — сучасних румунів та молдован. Назва «волохи» ще вживалася за часів Тараса Шевченка, і засвідчена в його поемі "Гайдамаки". У примітках до першого видання поеми Т. Шевченко посилався на свідчення свого діда: «За гайдамаками ходив кобзар, його називали сліпим Волохом»[3]. Самі румуни та молдовани не називали себе волохами. Румунська академія зараховує це слово до нерумунських слів іншомовного походження[4]. Припускають, що так косу назвали запорожці, що ловили тут рибу на орендних умовах.
На протилежному боці Бузького лиману розташована Руська коса, про яку є згадка 1737 року, вона позначена старою назвою українців — «русини», від якої утворений прикметник «руський/руська», таким чином дві коси утворюють топонімічну пару, в якій кожна коса маркується іншим етнонімом. Обидві назви Волоської і Руської коси були відомі ще до анексії Єдисану Російською імперією у 1783 році.
Причиною постання таких назв можуть бути назви берегів річок, оскільки лівий берег Бузького лиману плавно переходить у правий берег Дніпра, а правий берег Дніпра раніше називали Руським берегом на противагу лівому берегові Дніпра, який називали Татарським. Відповідно правий берег Богу у нижній течії річки міг називатись Волоським берегом, як і коса, або міг вказувати напрямок шляху на Волощину/Молдову.
Інший варіант походження назви — від слова «волок» або «переволока» у сенсі «переправа», але така версія є малоймовірною, оскільки волоком називали ділянку на суші між двома водоймами несполученими водою.
Remove ads
Рекреаційні заклади
На Волоській косі розташована низка рекреаційних закладів, зокрема:
- оздоровчий комплекс «Зоря» ДП «Зоря-Машпроект»[5];
- риболовно-спортивна база відпочинку «Волоська Коса» Чорноморського суднобудівного заводу[6];
- база відпочинку «Волоський стан»[7].
Історія
Волоська коса була місцем відпочинку та поховання загиблих після переправи військ шведського короля Карла XII і гетьмана Івана Мазепи через Бузький лиман в липні 1709 р[8].
В межах коси досі збереглось кілька козацьких поховань, більша ж частина козацьких поховань та всі шведські поховання були затоплені Бузьким лиманом через підйом води[9].
На початку XIX століття в околицях коси було знайдено мідну гармату. На стволі було викорбавуно: «Щасливого рементарствованія його милості Івана Мазепи гетмана войська і царської пресвятої величності Запорозького старанням його милості пана Павла Семеновича полковника Полтавського з товариством вилита сія гармата в Глухові в полку полтавському року 1692». Далі йшов вірш: «Од тебе Боже враги наші отойдуть з дороги і о імені твоєм востающи по нас падючи под ними. Іосіф Тимофєєвич дєлатєль». Гармата до 1871 р. зберігалась при штабі Чорноморського флоту в Миколаєві, потім була перевезена в Санкт-Петербург, де служить експонатом в артилерійському музеї.
Remove ads
Див. також
Джерела
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads