Волошин Дмитро Вікторович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волошин.

Дмитро́ Ві́кторович Воло́шин (28 січня 1999 — 19 березня 2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

Волошин Дмитро Волошин Дмитро Вікторович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	28 січня 1999(1999-01-28) Снігурівка  Миколаївська область  Україна
Смерть	19 березня 2022(2022-03-19) (23 роки)  Київська область  Україна (Артилерійський обстріл)
Поховання	Малин  Житомирська область  Україна
Громадянство	Громадянство України
Національність	українець
Alma Mater	Снігурівський професійний ліцей
Військова служба
Роки служби	2019—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Гірська піхота
Формування	10 ОГШБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Операція об'єднаних сил Оборона Маріуполя Російське вторгнення в Україну (з 2022) Битва за Київ
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Біографія

Народився в місті Снігурівка, Миколаївської області,Україна, в сім'ї Віктора Вікторовича Волошина та Галини Володимирівни Волошиної (Попелишко).

З 1 по 6 клас включно навчався в Снігурівській ЗОШ I—III ступенів № 3. За час навчання в школі зарекомендував себе старанним, активним та комунікабельним учнем. Мав авторитет серед однокласників. Був лідером у дружньому спілкуванні. Брав активну участь у громадському житті класу.

З 7 до 9 класу навчався в Снігурівській ЗОШ I—III ступенів № 1.

У 2016 році, разом з другом Євгеном Китовим, вступив до Снігурівського професійного ліцею № 34, який вони закінчили у 2017 році, за фахом: тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорія A1, водій автотранспортних засобів категорія C1; машиніст-оператор дощувальних машин та агрегатів ІІІ розряду^[1].

Військова служба

У 2019 році у віці 20 років був призваний на строкову службу, під час проходження якої вирішив продовжити службу, таємно від батьків уклавши контракт зі Збройними Силами України. Брав участь в ООС, а на початку повномасштабного вторгнення був задіяний в захисті кордонів Батьківщини, в складі 10 ОГШБр.

У ході російського вторгнення в Україну 2022 року, був вдалим навідником гармати Д-30 (122-мм гаубиця Д-30) першої батареї, брав участь у захисті Києва від наступу ворога.

Загибель

Загинув 19 березня 2022 року в день окупації рідного міста Дмитра, де залишились його батьки. Зазнав несумісних із життям травм у Київській області, під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і стримування збройної російської агресії, внаслідок артилерійського обстрілу з «Урагану».

Мати Галина про смерть молодшого сина дізналась лише наприкінці квітня 2022 року, коли змогла втекти з окупації та дістатися Вінниці. Батько Віктор дістав жахливу звістку вже після деокупації Снігурівки, оскільки лишився там. Наразі батьки Дмитра Волошина досі живутьу хаті, де він виріс, відремонтувавши будинок після численних ушкоджень, завданих російськими агресорами.

Нагороди та місце поховання

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку, відзначений — нагороджений Указом Президента України від 2 червня 2022 року № 384^[2], орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)^[3], який отримала мати Галина Володимирівна Волошина.

Місце поховання: Нове кладовище № 3 (Алея Героїв), в місті Малин, Коростенського району, Житомирської області. 24 березня 2022 року^[4] із шаною та почестями побратими та командування провели Дмитра в його останню путь.

Галерея

Див. також

• Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (16 березня — 31 березня 2022)
• Втрати 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
• Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Історія-згадка, приурочена 3 місяцям загибелі.
• Снігурівська газета «СНІГ» — річниця
• Онлайн меморіал Дмитра Find a Grave
• Гостьова книга Спогадів про Дмитра We Remember
• Меморіал героїв. Платформа пам'яті