Вольдемар Фогт

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фогт.

Вольдемар Фогт (Фохт) (нім. Woldemar Voigt [ˈvɔldəmar ˈfoːkt]) — німецький фізик-теоретик, з 1900 року член-кореспондент Берлінської академії наук.

Вольдемар Фогт
нім. Woldemar Voigt
Народився	2 вересня 1850(1850-09-02)[1][2][…]  Лейпциг, Саксонське королівство, Німецький союз
Помер	13 грудня 1919(1919-12-13)[1][2][…] (69 років)  Геттінген, Веймарська республіка, Німецький Райх
Країна	Прусське королівство
Діяльність	фізик, викладач університету, кристалограф
Alma mater	Кенігсберзький університет Лейпцизький університет
Галузь	фізика
Заклад	Кенігсберзький університет[3] Геттінгенський університет[3]
Науковий керівник	Франц Ернст Нойман[4]
Відомі учні	Герман Мінковський Karl Körnerd[4] Paul Druded Ludwig Carl Geigerd
Аспіранти, докторанти	Paul Druded[4] Ralph Smith Minord[5] Alfred Robbd[4] Fritz Schmidtd[4] Burton Evans Moored[4] August Wiegrefed[4] Jan Norbert Krood[4] Walter Grotriand[6]
Членство	Лондонське королівське товариство Прусська академія наук Леопольдина Баварська академія наук Геттінгенська академія наук Національна академія дей-Лінчей Данська королівська академія наук Нідерландська королівська академія наук Q1303845?
Війна	французько-прусська війна[7]
Брати, сестри	Elisabeth Böttcherd
Нагороди	почесний доктор Університету Сент-Ендрюсаd Почесний доктор Женевського університетуd іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (26 червня 1913)
Вольдемар Фогт у Вікісховищі

Народився 2 вересня 1850 року в Лейпцигу, помер 13 грудня 1919 року в Геттінгені. Навчався в університеті Кенігсберга у Франца Ернста Ноймана. Закінчивши навчання в 1874 році, продовжив працювати в альма-матері до 1883 року, після чого переїхав до міста Геттінген, в університеті якого пропрацював до 1914 року.

Основні праці присвячені фізиці кристалів, магнітооптиці, теорії пружності, термодинаміці, механіці, кінетичній теорії газів. У 1898 році Фогтом був відкритий названий його ім'ям ефект. У 1899 році зацікавився впливом електричного поля на речовину, намагався дати класичне пояснення ефекту Зеемана. У 1899—1900 роках створив теорію магнітооптичних явищ (теорія Лоренца — Фогта) У 1895-96 роках Фогтом була написана двотомна праця «Теоретична фізика», а основна робота «Lehrbuch der Kristallphysik» (підручник з фізики кристалів) вперше була опублікована в 1910 році. Іменем Фойгта також названі функція зі спеціальним профілем і форма запису симетричного тензора (нотація Фогта).