Вольський Петро Дмитрович

Петро Дмитрович Во́льський (нар. 18 травня 1925, Шимкент) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1960 року.

Вольський Петро Дмитрович
Народження	18 травня 1925(1925-05-18) (100 років)  Чимкент, Сирдар'їнська область, Киргизька Автономна Соціалістична Радянська Республіка, РСФРР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство і портрет
Навчання	Латвійська академія мистецтв (1956)
Вчитель	Яніс Тільбергс, Карліс Міесніекс і Арій Скрідеd
Діяльність	художник
Працівник	КЗ «ЗАОУМДТ ім. В.Г. Магара» ЗОР
Член	Спілка радянських художників України
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вольський.

Біографія

Народився 18 травня 1925 року в місті Шимкенті (нині Казахстан). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Слави ІІІ ступеня (16 червня 1976), Вітчизняної війни І ступеня (21 лютого 1987)^[1].

Упродовж 1950—1956 років навчався в Латвійській академії мистецтв у Карліса Міесніекса, Арія Скріде. Дипломна робота — портрет заслуженої артистки Латвійської РСР Велти Вілцинь (керівник Яніс Тільбергс).

З 1970 року обіймав посаду головного художника Запорізького музично-драматичного театру імені Миколи Щорса. Жив у Запоріжжі в будинку на вулиці Лермонтова, № 26 б, квартира № 67. Переїхав до Ялти, де жив у будинку на вулиці Бірюкова, № 30, квартира № 3^[2].

Творчість

Працював у галузі станкового живопису (переважно у жанрах портрету і тематичної картини) і художньо-декоративного мистецтва.

Автор живописних картин

• «Товариш» (1956);
• «Юнак» (1956);
• «Балерина Велта Вілцинь» (1956);
• «Лейтенант міліції» (1957);
• «Студентка» (1957);
• «Еллочка» (1958);
• «Жіночий портрет» (1959);
• «На “Запоріжсталі”. Дружба» (1960);
• «Пост спостереження» (1964);
• «До останнього подиху» (1965);
• «Горнові» (1970);
• «Весна (Дівчина)» (1975);
• «Наталія» (1976);
• «Бухта Чехова» (1985);
• «Автопортрет» (2000);
• «Натюрморт» (2003);
• «Скеля» (2003);
• «Парус» (2003);
• «Адалари» (2004).

У Запорізькому театрі оформив вистави

• «Бразильський скарб» М. Машаду (1971);
• «А зорі тут тихі» Бориса Васильєва (1972);
• «Третя патетична» Миколи Погодіна (1972, 3-я всесоюзна і 1-а республіканська премії);
• «Ураган» Анатолія Софронова (1973);
• «Дзвоніть та приїздіть» Анатолія Алексіна (1973);
• «Учень чарівника» Ванди Жулкевської та Станіслава Бугайського (1973);
• «Забути Герострата!» Григорія Горіна (1974);
• «Її народження» А. Путінцева (1974);
• «Без вини винні» Олександра Островського (1974);
• «Для чого ти живеш?» Імрана Касумова та Гасана Сеїдбейлі (1974);
• «Зачарований вітряк» Михайла Стельмаха (1975, Всесоюзна премія);
• «Повість про вірність» Олексія Коломійця (1975);
• «Безсмертя» Олександра Довженка (1976);
• «Гарантія» Івана Рачади (1976).

Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1956 року. Персональна виставка відбулася у Запоріжжі у 1977 році.