Волянський Олекса Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волянський.

Олекса Миколайович Волянський (7 жовтня 1862, Звиняч, Австро-Угорщина — 2 березня 1947, Соколівка, Станиславівська область) — український священник, етнограф, культурно-освітній діяч. Дійсний член НТШ (1905).

Олекса Волянський
Олекса Миколайович Волянський
Народився	7 жовтня 1862(1862-10-07)  Звиняч, Чортківський район, Україна
Помер	2 березня 1947(1947-03-02) (84 роки)  Соколівка, Косівський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща →  УРСР
Національність	українець
Діяльність	священник
Alma mater	Львівська духовна семінарія Святого Духа
Членство	Наукове товариство імені Шевченка і Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка
Медіафайли у Вікісховищі

Барельєф з меморіальною дошкою на честь о. Олекси Волянського на фасаді церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Криворівні, де він служив протягом 1893–1923 років.

Життєпис

Олекса Волянський народився 7 жовтня 1862 року в селі Звинячі, нині Білобожницької громади Чортківського району Тернопільської области в родині о. Миколи Волянського та Павлини з Боровських^[1].

Закінчив Львівську духовну семінарію. Служив на парафіях у містечку Товсте (1887—1889, сотрудник, нині смт Чортківського району)^[2], м. Серет (1889—1893, адміністратор, нині Румунія)^[3], с. Криворівня (1893–1923, нині Верховинського району) та с. Соколівка (від 1923, нині Косівського району).

Голова читальні товариства «Просвіта» у Криворівні. Відомо, що о. Олекса Волянський допомагав Володимирові Шухевичу збирати матеріали для книжки про Гуцульщину. Мав велику бібліотеку та архів, які під час Першої світової війни спалили російські офіцери.

У його домі в Криворівні бували Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський^[1], Володимир Гнатюк, Гнат Хоткевич, Василь Стефаник^[1], Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Антін Крушельницький^[1], Іван Крип'якевич, Олександр Олесь, Марко Черемшина, Євген Тимченко, Іван Труш, Андрей Шептицький^[4], Григорій Хомишин^[1] та інші.

Листувався з І. Франком, В. Гнатюком, М. Коцюбинським. Залишив спогади про І. Франка, М. Коцюбинського та інших. Листи до В. Гнатюка зберігаються у Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника.

Помер 2 березня 1947 року в Соколівці Косівського району, де й похований^[1].

Сім'я

1886 року одружився із Марією Бурачинською, дочкою священника о. Андрія Бурачинського з Криворівні^[1]. Мали троє дітей — Володимиру, Романа та Кекилію^[5].

Вшанування пам'яті

На фасадах храмів у Криворівні та Соколівці встановлені меморіальні таблиці на честь о. Олекси Волянського^[1].

З нагоди 155-ї річниці від народження Олекси Волянського^[1]:

• 2012 рік проголошений «Роком Олекси Волянського» в Івано-Франківській області;
• за ініціативи ЕГО «Зелений Світ» на честь о. Волянського було посаджено карпатський тис у Звинячі Чортківського району, а також липи в Криворівні та Соколівці.