Вормський конкордат

Вормський конкордат (лат. Pax Wormatiensis cum Calixto II, також відомий як Pactum Calixtinum) — компромісна угода між Папою римським Калікстом II та імператором Священної Римської імперії Генріхом V, що закінчила боротьбу за інвеституру. Угода укладена 23 вересня 1122 у Вормсі. Ратифікована на Першому латеранському соборі (1123).

Вормський конкордат
Тип	конкордат
Підписано	23 вересня 1122
Підписанти	Калікст II і Генріх V
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

За Вормським конкордатом, обидві сторони дарували одна одній мир, король зобов'язувався повернути Папі і місцевим церквам захоплене у ході конфлікту майно. Угода врегулювала спірні питання в призначенні церковних ієрархів. Вона визнала подвійність становища єпископів, які входили одночасно і до церковної, і до феодальної ієрархії. Імператор відмовлявся від права наділяти прелатів перснем та патерицею — символами духовного звання, яке надавалося папою або легатами^[1]. За імператором зберігалося право наділяти єпископів ленами і світською владою, вручаючи їм скіпетр (світська інвеститура)^[2]. Папа пішов на три великі поступки. Він визнав, що єпископи повинні нести васальні обов'язки перед імператором, погодився на присутність імператора при обранні єпископів на німецькій території і дозволив імператору висловлювати свою думку в суперечливих випадках. Імператор, своєю чергою, обіцяв, що вибори проходитимуть без симонії і примусу. Права імператора обмежувалися німецькими землями^[2] — в Італії і Бургундії імператор утратив право брати участь в обранні і вручав інвеституру через шість місяців. У цілому, конкордат був вигідніший папі, ніж імператору. Вплив останнього на церковні справи суттєво зменшився^[3].

Див. також

• Конкордат Наполеона
• Рейхсконкордат
• Латеранські угоди