Воробей Андрій Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воробей.

Андрі́й Олексі́йович Воробе́й (29 листопада 1978, Донецьк) — колишній український футболіст. 3-разовий чемпіон України у складі Шахтаря (Донецьк). Найкращий бомбардир чемпіонату України 2000/01 та кубку України 2000/01, 2001/02 та 2002/03. Чвертьфіналіст чемпіонату світу 2006 року. Футболіст року в Україні (2000). Заслужений майстер спорту України.

Андрій Воробей
Андрій Воробей
Особисті дані
Повне ім'я	Андрій Олексійович Воробей
Народження	29 листопада 1978(1978-11-29) (46 років)
	Донецьк, УРСР
Зріст	178 см
Вага	73 кг
Громадянство	Україна
Позиція	Нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1995–2007 «Шахтар» (Д) 219 (80) 1995–1999 →  «Шахтар-2» 92 (23) 2007–2010 «Дніпро» (Д) 47 (12) 2009–2010 →  «Арсенал» (К) 23 (9) 2010–2012 «Металіст» 26 (4) 2013 «Геліос» 6 (0) 2015–2020 «Десна» (П) (ААФУ)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 2000–2008 Україна 68 (9)
Звання, нагороди
Нагороди	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 31 серпня 2021.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 31 липня 2013.

Клубна кар'єра

Шахтар

Вихованець групи підготовки ФК «Шахтар» (тренер Олександр Іванович Пожидаєв). За основний склад «Шахтаря» грав з 1997 по 2007 рік. За цей час став чемпіоном України 2002, 2005 та 2006 років, срібним призером чемпіонатів України 1999, 2000 та 2001 років, а також володарем Кубка України 2001 і 2002 та Суперкубка України 2005. Крім того, в сезоні 2000/01 став найкращим бомбардиром чемпіонату України з 21 голом та кубку України (6 голів). Після того ще два сезони поспіль Андрій з 5 м'ячами ставав найкращим бомбардиром національного кубку. Всього за «гірників» провів в усіх турнірах 319 матчів і забив 114 голів, завдяки чому став членом Клубу бомбардирів Олега Блохіна.

Андрій Воробей під час виступів за «Арсенал». 15 серпня 2009 року

.

Дніпро

Влітку 2007 року перейшов в дніпровський «Дніпро», сума трансферу склала 2,5 мільйонів євро. У сезоні 2009/10 грав за прем'єр-ліговий київський «Арсенал» на правах оренди^[1]. 30 квітня 2010 року, відзначившись забитим голом у грі проти полтавської «Ворскли», довів лік м'ячам, забитим у вищому дивізіоні чемпіонату України, до 100 та увійшов таким чином до символічного Клубу Сергія Реброва.

Металіст

28 травня 2010 року перейшов у харківський «Металіст», за який грав до кінця 2012 року^[2].

Геліос

На початку 2013 року перейшов у першоліговий «Геліос» з Харкова на правах оренди у зв'язку з тим, що у нього був конфлікт з головним тренером «Металіста» Мироном Маркевичем^[3]. У тому ж 2013 році контракт з «Металістом» закінчився і Воробей став вільним агентом. Всього за кар'єри на професійному клубному рівні зіграв у 348 матчах і забив 141 гол. Серед них в чемпіонатах України провів 320 матчів, в яких забив 105 голів, в кубку України зіграв 49 ігор і забив 23 голи, а у єврокубках зіграв 67 ігор, забив 13 голів. Також зіграв у двох перших розіграшах Суперкубка України, проте голів не забивав

Аматорський футбол

В травні 2015 року став виступати в чемпіонаті Київської області за «Десну» з Погребів^[4].

Збірна

Виступав за молодіжну збірну України (11 ігор, 3 голи).

31 травня 2000 року дебютував за національну збірну України в товариській грі проти збірної Англії на «Вемблі». Українці поступились 0:2, а Воробей вийшов на поле на 71 хвилині замість одноклубника Сергія Попова^[5]. В складі збірної брав участь у чемпіонаті світу 2006 року, де зіграв у чотирьох з п'яти матчів і допоміг команді досягти чвертьфіналу мундіалю.

Останній матч за збірну провів 26 березня 2008 року в товариській грі проти збірної Сербії (2:0) в Києві, де вийшов на поле на 89 хвилині замість Дениса Голайдо^[6].

Статистика виступів

Андрій Воробей під час виступів за «Металіст». 16 жовтня 2010 року.

Сезон	Клуб	Ліга	Чемпіонат		Кубок		Єврокубки		Збірна
			Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
1994—1995	«Шахтар-2» (Донецьк)	Друга ліга	16	4	0	0	0	0	0	0
1995—1996	«Шахтар-2» (Донецьк)	Друга ліга	30	4	3	2	0	0	0	0
1996—1997	«Шахтар-2» (Донецьк)	Друга ліга	24	7	1	0	0	0	0	0
1997—1998	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	9	0	2	0	0	0	0	0
1997—1998	«Шахтар-2» (Донецьк)	Друга ліга	19	6	0	0	1	0	0	0
1998—1999	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	18	11	4	2	3	0	0	0
1998—1999	«Шахтар-2» (Донецьк)	Перша ліга	3	2	0	0	0	0	0	0
1999—2000	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	24	15	2	0	2	0	1	0
2000—2001	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	24	21	5	6	12	7	10	2
2001—2002	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	25	9	6	5	6	2	10	2
2002—2003	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	29	8	6	5	4	1	10	1
2003—2004	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	29	9	5	2	6	0	5	0
2004—2005	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	29	4	7[7]	1	13	1	9	0
2005—2006	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	16	1	3[7]	0	3	1	11	2
2006—2007	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	16	2	6	1	4	0	7	1
2007—2008	«Дніпро» (Дніпропетровськ)	Вища ліга	26	7	1	0	3	1	5	1
2008—2009	«Дніпро» (Дніпропетровськ)	Прем'єр-ліга	21	5	1	0	2	0	0	0
2009—2010	«Арсенал» (Київ)	Прем'єр-ліга	23	9	1	0	0	0	0	0
2010—2011	«Металіст»	Прем'єр-ліга	20	4	1	0	8	0	0	0
2011—2012	«Металіст»	Прем'єр-ліга	5	0	0	0	0	0	0	0
2012—2013	«Металіст»	Прем'єр-ліга	1	0	1	1	0	0	0	0
2012—2013	«Геліос»	Перша ліга	6	0	0	0	0	0	0	0

Титули та досягнення

Андрій Воробей з символічною футболкою «Шахтаря» в честь 100 забитих голів за клуб.

• Чвертьфіналіст Чемпіонату світу з футболу — 2006
• Чемпіон України (3) — 2002, 2005, 2006
• Срібний призер чемпіонату України(8) — 1998, 1999, 2000, 2001, 2003, 2004, 2007, 2013
• Бронзовий призер чемпіонату України (2) — 2011, 2012
• Володар Кубка України (3) — 2001, 2002, 2004
• Фіналіст Кубка України (3) — 2003, 2005, 2007
• Володар Суперкубка України (1) — 2005
• Фіналіст Суперкубка України (1) — 2004
• Футболіст року в чемпіонаті України: 2000
• Найкращий бомбардир чемпіонату України сезону 2000/2001 — 21 м'яч
• Найкращий бомбардир кубка України сезону 2000/2001 — 6 м'ячів, 2001/2002 — 5 м'ячів, 2002/2003 — 5 м'ячів.
• Член клубу Олега Блохіна: 152 забитих м'ячі^[8]
• Входить в Клуб Сергія Реброва, так як забив більше 100 голів у вищому дивізіоні України.
• Кавалер ордена «За мужність» III ступеня^[9].