Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Воронцов Данило Семенович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Дани́ло Семе́нович Воронцо́в (* 12 (24) грудня 1886, хутір Рогожне біля Пропойська (нині Славгород) Могильовської області) — † 21 липня 1965, Київ) — український і російський електрофізіолог, організатор дослідження біологічних мембран.
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Дитинство
Данило Воронцов народився в селянський родині. Батько Семен Кузьмич рано помер (1894), Данило виховувався дідом. Навчався в початковій школі, яку закінчив 1898 року. Дід звернувся до священника за підтримкою, щоб влаштувати Данила до Могильовської гімназії[be]. Там Данило навчався 7 років.[2]
Петербузький період
Після закінчення Могильовської гімназії у 1907 році вступив на фізико-математичне відділення Петербурзького університету. Спочатку працював у гістологічній лабораторії Олександра Догеля[en], пізніше зацікавився експериментальною фізіологією під час стажування в лабораторії Миколи Введенського.[3] У 1912 році захистив дипломну роботу на тему «До питання про гальмівний вплив блукаючого нерва на серце», за яку був нагороджений золотою медаллю[4].
За рекомедацією Введенського одразу поступив до аспірантури. Оволодівав електрофізіологічними методами, працював із струнним гальванометром. За їх допомогою дослідив струм дії серцевого м'яза, функцію блукаючого нерва. Паралельно з науковою роботою у 1913—1916 роках викладав фізіологію на Вищих жіночих курсах.
Одеський період
У 1916 році Воронцов перейшов працювати до Одеського університету за запрошенням Івана Беріташвілі, який переїхав з лабораторії Введенського до Одеси ще 1914 року. Затримка сталася через владнання справи з відтермінуванням Воронцова від участі в дієвій армії, яке він втрачав при звільненні з Петербурзького університету. Остаточно питання вирішилося влітку й лише наприкінці вересня 1916 року Воронцов приїхав до Одеси. Він був призначений асистентом фізіології на фізико-математичному факультеті Одеського університету, а вже у 1917 році став приват-доцентом. Кафедрою фізіології фізико-математичного факультету тоді завідував учень Павлова Борис Бабкін[en], а кафедрою фізіології медичного факультету — Василь Зав'ялов[ru]. У 1918 році він захистив дисертацію на ступінь магістра зоології, порівняльної анатомії і фізіології на тему «Аналіз електрокардіограми серця жаби».[5]
В Одесі продовжував розпочаті у Петербурзі дослідження електрокардіограм та провідності нервів. Там вже 1917 року Воронцов доповів нові дані щодо впливу хлоридів різних катіонів, цукрів і наркотиків на рефрактерність нервого волокна під впливом постійного струму, але ці результати було опубліковано лише 1924 року.[6]
У 1919 році Данило Воронцов залишив Одесу через постійні зміни влади та повернувся на батьківщину. Там він брав участь в організації сільськогосподарського технікуму в Черикові, де певний час викладав. Йому не вдавалося повернутися на роботу ані в Петроград, ані в Одесу. Виживав завдяки вирощуванню сільгоспкультур[7].
Смоленський період
1922 року Воронцов організував кафедру фізіології в Смоленському університеті.
Казанський період (1930—1935)
З 1930 року — завідувач кафедрою фізіології Казанського університету. Займався дослідженням нервово-м'язової фізіології, в тому часі у нього проходив аспірантуру П. М. Сєрков.
Київський період
У 1935—1941 роках за пропозицією академіка В. Ю. Чаговця завідував кафедрою фізіології Київського медичного інституту.
У 1941 році після початку німецько-радянської війни не був евакуйований, лишився в Києві. Наприкінці 1941 року голодав. Був врятований учнем Пилипом Сєрковим, який перевіз його до Вінниці, де влаштував працівником санітарної станції.
У 1944—1947 роках читав курс фізіології сільсько-господарських тварин на ветеринарному факультеті Білоцерківського сільгоспінституту, а в 1945—1947 роках — курс фізіології в Київському інституті фізичної культури.
З 1945 року працював у Київському університеті. У 1956 році в Інституті фізіології АН УРСР заснував відділ загальної фізіології, де закладає лабораторію електрофізіології.[8]
1954 року під його керівництвом Платон Костюк першим в СРСР провів внутрішньоклітинне відведення потенціалів від окремих нейронів спинного мозку.
У 1939 році обраний член-кореспондентом АН УРСР, з 1957 року — академік АН УРСР.
Remove ads
Науковий внесок
Проводив роботи з електрофізіологічного вивчення процесів збудження та гальмування в нервовій тканині. Дійшов висновку, що збудливість може бути відновлена дією анода постійного струму.
Вивчав природу повільних електричних коливань в центральній нервовій системі.
Пам'ять
Інститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України щорічно призначає іменну стипендію імені Воронцова: «для молодих вчених Інституту та аспірантів, що виконують дослідження у Інституті в області клітинної фізіології, віком включно до 35 років»[9].
Бібліографія
- Воронцов Д. С. Анализ электрограммы сердца лягушки: диссертация на получение учёной степени магистра зоологии, сравнительной анатомии и физиологии — Одесса, 1917.-163 с. (рос.)
- Woronzow, S. (1915). Formveränderungen des V.-E.-G.s in Abhängigkeit von der Lage der ableitenden Elektroden am Herzen. Pflüger's Archiv für die Gesamte Physiologie des Menschen und der Tiere. 160 (11-12): 581—605. doi:10.1007/BF01682671. ISSN 0031-6768.(нім.)
- Vorontsov D.S. Veranderunger derT -Zacke in V. E. G. in Abhangigkeit vonder Lageder ableitenden Elektrodenam Herzen (Volsufige Mitteilung) // Zbl. Pzysiol. . −1914. −28.- N 2. -S. 305—307.
- Воронцов Д. С. Влияние постоянного тока на нерв, обработанный водой, растворами сахара, хлоридами щёлочных и щёлочно-земельных металлов // Рус. физиол. журн..- 1924. — 7.- No1. — С. 79 — 94. (рос.)
- Воронцов Д. С. Диссимиляторные и ассимиляторные процессы в сердечной мышце // Изв. Петрогр. биол. лаб. — 1915. — — No1. — С. 1 — 44. (рос.)
- Воронцов Д. С. К вопросу о толковании зубчика Т электрограммы сердца // Мед. обозрение. — 1914. — 84. — No12.- С. 96 — 703. (рос.)
- Воронцов Д. С. К вопросу о тормозящем влиянии блуждающего нерва на сердце // Тр. Санкт — Петербург. о- ва ествоиспытателей.-1913.-43. — No6. — С. 1 −34. (рос.)
- Воронцов Д. С. К физиологии нервного волокна // Тр. IV Всесоюз. съезда физиологов.- М., 1930. -С. 55 — 56. Воронцов Д. С. Некоторые наблюдения над токами действия в перераздраженном и кокаинизированом нерве / Д. С. Воронц ов // Тр. Санкт- Петербург. о-ва естествоиспытателей. — 1913. −43, — No6. -C. 63 — 102. (рос.)
- Воронцов Д. С. О длительности процесса возбуждения в нерве // Изв. Петрогр. биол. лаб. — 1915. — 15.- No1. — C. 5 — 54. (рос.)
- Воронцов Д. С. О природе возбуждения // Учён. зап. Казан. ун-та. — 1934. — 44.- No 1. — С. 29 −41. (рос.)
- Воронцов Д. С. О способности струнного гальванометра регистрировать быстропротекающие токи / Д. С. Воронцов // Рус. врач.-1915. −14. -No20.- C. 463 −467. (рос.)
- Воронцов Д. С. Обмен веществ в нерве // Учён. зап. Казан. ун — та. Физиология. −1932. — 92. — No ½. -С. 23 — 55. (рос.)
- Воронцов Д. С. Определение абсолютной рефрактерной фазы нормального нерва катодом и анодом индукционного удара по отдельности// Тр. III Всесоюз.съезда физиологов. — М., 1928. — С. 287—288. (рос.)
- Воронцов Д. С. Современное положение вопроса о нервном возбуждении // Тр. II Всесоюз. Съезда физиологов. -М., 1926. — C. 287—289. (рос.)
- Woronzow, D. S. (1935). Der Einfluß der Ermüdung auf die absolute Refraktärphase des Nerven. Pflügers Archiv für die Gesamte Physiologie des Menschen und der Tiere. 235 (1): 96—102. doi:10.1007/BF01764166. ISSN 0031-6768.(нім.)
- Woronzow, D. S. (1939). Le Mécanisme du Phénomène de Wedensky. Archives Internationales de Physiologie. 49 (3): 273—298. doi:10.3109/13813453909148735. ISSN 0301-4541.
- Д. С. Воронцов, А. І. Ємченко. Фізіологія тварин і людини: Підручник — Київ: Рад. шк., 1952. — 655 с.
Remove ads
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads