Воскресенський літопис

Воскресенський літопис — літопис, що являє собою загальноруський літописний звід XVI століття, що враховує у відображенні подій інтереси великих князів московських, один з перших за багатством використаних матеріалів і за повнотою звісток. Названий за списком, що належав Воскресенському монастирю в Новому Єрусалимі.

Літописний збірник, названий Патріаршим або Ніконівським літописом. ПСРЛ, том 9

Розрізняють 4 редакції Воскресенського літопису:

• 1-а — події вказані до серпня 1533 року, автор — прихильник Василя III;
• 2-я — закінчується подіями 1537 року;
• 3-я — описує події до 1541 (збереглась до наших часів);
• 4-а — описує період між 1542 і 1544 роками прихильником князів Шуйських. На думку Б. М. Клосса, виділення четвертої редакції помилкове, а редакція 1541 була складена за участю митрополита Іоасафа.

В основі літопису лежать Московський звід 1479 року у редакції 1526 і Тихонівська редакція Ростовського зведення 1489—1503. Карамзинський список Воскресенського літопису з 1542 до 1552 роки доповнено у Львівському літописі і продовжений до 1560 року.

Збереглося 13 списків літопису, причому тільки п'ять з них містять весь її текст, 3 списку містять її першу половину, а 4 — її другу половину. Видання в ПСРЛ було здійснено за п'ятьма списками.

Склад літопису

Перемога Олександра Невського над шведами (Борис Чоріков)

Володимирська ікона Божої Матері, в Україні відома теж як Вишгородська

Іван IV Грозний (парсуна 17 століття)

Співвідношення обсягу тексту:

• Статті, вміщені перед основним текстом: зміст літопису (т. VII, ст. 218-231; т. VIII, ст. 1-7); коротенький літопис з іменами основних князів (т. VII, ст. 231-238); родоводи (ст. 238-240); «імена градам Роським» (ст. 240-241); додаткові короткі літописи та родоводи (ст. 241-246); перелік римських, візантійських і турецьких правителів (ст. 246-252) з короткою випискою про Махмета (ст. 249); родовід литовських князів (ст. 253-256); слов'яно-молдавський літопис (1359—1504) (ст. 256-259),
• Вступна частина (т. VII, ст. 260-267),
• Події 854-1110 років (т. VII, ст. 267-345, 1-21),
• Події 1111-1203 років (т. VII, ст. 21-109), причому докладно викладено події 1146-1157 років (ст. 35-66),
• Події 1204-1304 років (т. VII, ст. 109-184),
• Події 1304-1418 років (т. VII, ст. 184-217; т. VIII, ст. 9-90),
• Події 1418-1462 років (т. VIII, ст. 90-150),
• Правління Івана Васильовича (т. VIII, ст. 150-245),
• Правління Василя Івановича (т. VIII, ст. 245-286),
• Події 1533-1541 років (т. VIII, ст. 286-301).

Детальні тексти та оповідання:^[1]

• «Повість про взяття Царгорода фрягами» в 1204 році і про ікону Одигітрії (т. VII, ст. 109-112)
• Розповідь про битву на Липиці (т. VII, ст. 120-124)
• Розповідь про битву на Калці, під 1223 роком (т. VII, ст. 129-132)
• Розповідь про нашестя Батия (т. VII, ст. 139-143)
• Розповідь про Невську битву (т. VII, ст. 146-149)
• Розповідь про битву на Чудському озері (т. VII, ст. 150-151)
• Повість про смерть Михайла Чернігівського (т. VII, ст. 152-156)
• Повість про вбивство Батия, під 1247 роком (т. VII, ст. 157-159)
• Повість про смерть Михайла Тверського (т. VII, ст. 188-197)
• Повслання Василя, архієпископа Новгородського, до Феодора Тверського до раю (т. VII, ст. 212-214)
• «Рукописання Магнуша», під 1352 роком (т. VII, ст. 216-217).
• Розповідь про облогу Твері в 1375 році (т. VIII, ст. 22-23)
• Розповідь про битву на П'яні (т. VIII, ст. 25-26)
• Розповідь про митрополита Олексія (т. VIII, ст. 26-28)
• Повість про Митяє (т. VIII, ст. 28-32)
• Розповідь про битву на Воже (т. VIII, ст. 32-33)
• Повість про Донське побоїще (т. VIII, ст. 34-41)
• Повість про нашестя Тохтамиша (т. VIII, ст. 42-47)
• Розповідь про похід Дмитра Івановича на Новгород (т. VIII, ст. 50-51)
• Повість про житяя Дмитра Івановича (т. VIII, ст. 53-60)
• Повість про Темір-Аксака і про диво Володимирської ікони Богородиці, під 1395 роком (т. VIII, ст. 65-68)
• Коротка розповідь про Стефана Пермського, під 1396 роком (т. VIII, ст. 69-70)
• Розповідь про смерть Михайла Олександровича Тверського (т. VIII, ст. 73-74)
• Духовна грамота Кипріяна (т. VIII, ст. 79-80)
• Розповідь про нашестя Едигея, під 1408 роком (т. VIII, ст. 82-84)
• Коротка виписка з грамоти Фотія про Григорія Цамблака (т. VIII, ст. 89-90)
• Розповідь про митрополита Ісидора на восьмому соборі (т. VIII, ст. 100-106), грамота папи Євгенія (ст. 108-109)
• Розповідь про полонення і засліпленні великого князя Василя (т. VIII, ст. 115-117)
• Повість про заснування Царгорода (т. VIII, ст. 125-128) і про взяття Царгорода (т. VIII, ст. 128-144).
• Розповідь про похід Івана Васильовича на Новгород у 1471 році (т. VIII, ст. 160-168)
• Розповідь про будівництво Успенського собору в Москві і про перенесення мощей (т. VIII, ст. 170-173)
• Короткий розповідь про поїздку Івана Васильовича в Новгород взимку 1475-1476 років (т. VIII, ст. 181-182)
• Розповідь про похід Івана Васильовича на Новгород взимку 1477-1478 років (т. VIII, ст. 184-199)
• Розповідь про стоянні на Угрі (т. VIII, ст. 205-207), повслання Васиана на Угрі (ст. 207-213)
• Поставлення Дмитра Івановича на велике князювання (т. VIII, ст. 234-236)
• Розповідь про взяття Смоленська в 1514 році (т. VIII, ст. 255-257)
• Розповідь про нашестя Сафа-Гірея в 1541 році (т. VIII, ст. 295-301), якою завершується літопис.

Списки

• Воскресенський список — найповніший і найстаріший з усіх списків^[2]. Зберігається в Бібліотеці Російської академії наук, відділі рукописів, № 34.5.24^[2]. Написаний чітким красивим півуставом одного почерку 2-ї половини XVI ст., в 1°, на 512 аркушах, без врахування 4 чистих аркушів^[2]. Палітурка виготовлена з дошок, обтягнутих тисненою шкірою^[2]. Водяні знаки — гербовий щит і кабан^[2]; вони мають близькі аналогії у Миколая Ліхачова^[3]. На аркушах 1—82 по нижньому поля вкладний запис 1658 року московського патріарха Никона до Воскресенського Новоєрусалимського монастиря^[2]. Інша назва, відома в історіографії, — ХІІ Академічний список^[4][5]. Опублікований 1793 року в Санкт-Петербурзі^[6].

  Склад рукопису:

  аркуші 1—3, 513 — чисті;

  аркуші 4—117 — вступ до Воскресенського літопису;

  аркуші 110—117 — Слов'яно-молдавський літопис (1359—1504);

  аркуші 117—512 — Воскресенський літопис, доведений до 1347 року^{[2][7][4][8][9][10][11]}.