Вулиця Вожирар

48°50′34″ пн. ш. 2°18′42″ сх. д.

Вулиця Вожирар
Офіційна назва	фр. rue de Vaugirard (16 липня 1912)[1]
Названо на честь	Vaugirardd
Країна	Франція
Адміністративна одиниця	VI округ Парижа VII округ Парижа XV округ Парижа Quartier de l'Odéond Quartier Notre-Dame-des-Champsd Saint-Lambert[d] Quartier Neckerd Париж
Спільний кордон із	allée Maintenond, avenue du Mained, boulevard du Montparnassed, boulevard Lefebvred, boulevard Pasteurd, boulevard Raspaild, Бульвар Сен-Мішель, boulevard Victord, impasse Ronsind, passage Olivier-de-Serresd, place Adolphe-Chériouxd, place Henri-Rolletd, rue Alain-Chartierd, rue Bargued, rue Blaise-Desgoffed, rue Bonaparted, rue Borroméed, rue Cambronned, rue Cassetted, rue Copreauxd, rue Corneilled, rue d'Allerayd, rue Daloud, rue d'Assasd, rue de Cadixd, rue de Condéd, rue de la Conventiond, rue de la Croix-Nivertd, rue de la Processiond, rue de l'Abbé-Grégoired, rue de l'Abbé-Groultd, rue de Langeacd, rue de Médicisd, rue de Rennesd, rue Germaine-de-Staëld, rue de Tournond, rue des Favoritesd, rue des Volontairesd, rue Desnouettesd, rue Dombasled, rue du Cherche-Midid, rue du Général-Beuretd, rue du Regardd, rue Dulacd, rue Émile-Duclauxd, rue Ernest-Renand, rue Eugène-Gibezd, rue Falguièred, rue Ferdinand-Fabred, rue Féroud, rue Firmin-Gillotd, rue Fourcaded, rue Garancièred, rue Gerbertd, rue Guynemerd, rue Jean-Bartd, rue Jean-Ferrandid, rue Lacretelled, rue Leriched, rue Littréd, rue Madamed, rue Mathurin-Régnierd, rue Maublancd, rue Monsieur-le-Princed, rue Nicolas-Charletd, rue Notre-Dame-des-Champsd, rue Olierd, rue Paul-Barrueld, rue Rotroud, rue Saint-Placided, rue Servandonid, rue Victor-Duruyd, ruelle du Soleil-d'Ord, square Vergennesd, villa de l'Astrolabed, villa du Mont-Tonnerred, place Paul-Claudeld, impasse de l'Enfant-Jésusd
Довжина або відстань	4360 м[2]
Ширина	15 м[2]
Вулиця Вожирар у Вікісховищі

Вулиця Вожирар (Rue de Vaugirard) — вулиця в Парижі, розташована в 6-му та 15-му округах, найдовша вулиця Парижа Intra muros: 4360 метрів з 407 номерами будинків.^[3]

Географічне положення

Вулиця Вожирар починається на бульварі Сен-Мішель на рівні площі Сорбони і закінчується біля Версальських воріт, де зустрічаються бульвар Віктор та бульвар Лефевр. За бульварами Маршалів вона продовжується як проспект Ернеста-Ренана. Це переважно одностороння вулиця в напрямку південь-північ, лише між Рю де Ренн та площею Поль-Клодель за Одеоном — Театром Європи рух двосторонній.

Походження назви

Назва вулиці пов'язана зі старим селом Вожирар, територія якого зараз приєднана до міста. Це деформація назви Валь Жерар, що походить від імені Жерара де Море, який був абатом Сен-Жермен-де-Пре з 1255—1278; у XIII столітті він сприяв розвитку хутора, який послідовно змінював назвуValgérard, Vaulgérard і, нарешті, Vaugirard.^[4]

Історія

Вулиця Вожирар спочатку була римською дорогою, що сполучала Лютецію з Атрікумом (Шартр).^[5] У середньовіччі ця вулиця починалася біля міського муру Філіпа Августа (нині вулиця Месьє-ле-Пренс) і вела до села Вожирар. До XVI століття це була сільська дорога, яку включили до складу міста з 1550 року. У XVIII столітті у зв'язку з Контрреформацією вздовж вулиці були побудовані монастирі: Filles du Calvaire, Precieux Sang, Carmes déchaussés. На початку XVII століття замість особняка XVI століття, який належав Франсуа Люксембургу, герцогу де Піне, був споруджений Люксембурзький палац. У 1780-х роках був споруджений мур генеральних відкупників (нині бульвар Пастера), а на початку вулиці побудований Бар'єр-де-Вожирар. Наприкінці XVIII століття був збудований Театр Одеон, де раніше розташовувався сад особняка, який належав принцу Конде. Закон від 2 липня 1844 року передбачав розширення вулиці.^[6]

Незадовго до Французької революції вулиця Вожирар підпорядковувалася муніципалітету Сен-Сюльпіс. Парафія простягалася по правій стороні вулиці Вожирар за муром генеральниз відкупників приблизно до вулиці Копре, де й починалася парафія Вожирар. Ліва сторона вулиці належала до парафії Сент-Етьєн-дю-Мон.^[7]

Після включення Вожирара в межі міста 16 червня 1859 року, було відкрито Велику вулицю Вожирар. Вулиця Вожирар та Велика вулиця Вожирар були офіційно об'єднані 2 квітня 1868 року у вулицю завдовжки більше чотирьох кілометрів. Село Вожирар розвивалося вздовж цієї дороги, й лише на початку XIX столітті забудова стала міською, особливо завдяки урбанізації вулиці Лекурб перед Бар'єр-де-Севр.^[8][9]

На початку 1900-х років вулицю розширили на схід, приєднавши до бульвару Сен-Мішель, що проходить повз ліцей Святого Людовика перед Сорбонною (але це коротке продовження становить менше 1 % довжини від усієї вулиці).^[10]